Лист-подяка Межівчанам

А поки ми, ще тут воюєм, то Межівщину не забудем,
Щоб процвітала ця земля, а разом з нею, Межова!

Таку теплу, душевну публікацію ми побачили сторінці у Facebook однієї з наших добрих знайомих – волонтерки Інни Р. Вона розповідає, що ця віршована подяка від наших захисників – усім-усім жителям Межівщини, які в цей складний час згуртувались навколо головної мети – ПЕРЕМОГИ над окупантами і разом допомагають Збройним Силам України.

А наші захисники, як видно з допису, залишились якнайкращих вражень від гостинної Межівщини, її добрих, чуйних людей, справжніх патріотів України…

Доброго дня, дорогі наші Межівчани, Веселяни, Іванівці, Слов’яни, Новопавлівці і т. д., усі, – усі хто підтримав нас у добрій справі, хто допомагає нам з перших днів війни.

Адже тільки разом ми єдині, тому і ПЕРЕМОГА буде обов’язково!

Дякуємо ВАМ рідненькі!

Сьогодні ми отримали вісточку від наших захисників, які там на передовій незважаючи на виснаження й емоційну втому знаходять в собі сили і передають ВАМ шановні наші добродії привіт і подяку!

Інна Р,
волонтер

ЛИСТ-ПОДЯКА МЕЖІВЧАНАМ!

Коли б не почалась війна, не знав села я б Межова,
Що на Дніпропетровщині міститься, що добротою люд славиться,
Хто вояків не забуває, усім селом продукт збирає.
Несуть у ОПТІМУС продукт, де пиріжечки там печуть
Із вишеньок, і із капусти, картопельки, і із грушки,
Із всіх смачненьких начинок, щоб смакував солдат без згод,
Бо робить він свою роботу, яка є захистом народу
Яка є захистом країни, хай буде, Слава Україні!
Шляху не мало ми пройшли, та сел таких ми не знайшли,
Бо так зустріть, як Межова, – це задоволення одне
І хочеться вклонитись всім, хто там живе, хто дише ним,
Хто все із дому віддає, щоб підкормить солдат за те,
Що кров свою тут проливають, що люд в біді не залишають,
Що не пускають москаля, бо це священна є земля.
Живуть тут люди роботящі і, як ті пишечки, прекрасні,
Як ті богині чарівні, що серце й душу віддаси,
Щоб їх провідать, уклониться, як УКРАЇНЦЮ це годиться.
Несуть компоти, молочко, сальце, цибульку заодно,
Щоб ЗСУ ним підтримати, щоб були сили воювати,
Щоб не прийшов той руський мир, бо тут господар є один
Хто любить землю, рідний край, пісень УКРАЇНСЬКИХ і гай,
Де так співають солов’ї, на Богом славленій землі.
Із перших днів і по цей час іде потік туди людей,
Щоб щось смачненьке принести, щоб були файні пироги,
Із шкварочків і із печінки, а головне, – це серце жінки,
Яка, як МАМА, все вкладала і воякам передавала
З молитвами, щоб ми жили, щоб повернулись вояки
Із перемогою до хати, де там зустріне рідна мати,
Де батько буде чи дружина, чи то ріднесенька дитина,
Чи то сестричка, а чи брат, усіх обніме цей солдат.
Який утомлений прийшов, але для всіх він є герой.
А поки ми, ще тут воюємо, то Межівщину не забудемо,
Уклін народу ми дамо, за всю любов, за те тепло,
Яким вони нас огортають, що вірять в нас, завжди чекають
І сльози радості течуть, коли вірші читають тут,
Що їм там пишуть вояки із шаною і залюбки,
Що це є нація велика, що є не скорена, не бита,
Яка за землю йде вмирати, щоб мала НЕНЬКА процвітати,
Щоб була вільною людина, а з нею й наша Україна.
Лиш той, хто любе Україну, за неї ляже і в могилу,
Щоб процвітала ця земля, а разом з нею, Межова,
Яка нам прихисток дає ще й пиріжечки нам пече
І славиться так добротою, яка «зашкалює» порою,
Яка нам серце зігріває і в Межову нас повертає,
Щоб поріднились серцем ми, бо краще них нам не знайти.
Хай пригадають черкащан – вояків, що були там
Петровича і Валентина, і Ігорьків, бо то є сила,
Яким ви рідні є тут, які так зустрічі вже ждуть,
Щоб вас усіх пообнімати, бо нам Леонтіївна, як мати,
Яка обніме, приголубить, як треба й кавой почастує,
Яка увагою огорне і у дорогу всіх проводе,
Щоб їх всіх Боженька беріг, бо МЕЖОВА, як ОБЕРІГ
Що у дорогу виряджає і пиріжечками «снабжає»!!!

Віктор ШКУРЕНКО