Віддав життя за Україну. У Межівській громаді попрощалися із бійцем 58-ї бригади Сергієм Моршньовим
У Межівській громаді на Дніпропетровщині провели в останню путь захисника України Сергія Моршньова, який зник безвісти у вересні 2024 року. Цими днями стало відомо, що захисник загинув у борні за Україну.
Межівська громада знову у скорботі…
Цими днями стало відомо, що Сергій Моршньов із села Володимирівка Межівськї громади, якого вважали зниклим безвісти, на жаль, загинув 2 вересня 2024 року на території Волноваського району Донеччини.
Майже 9 місяців родина чекала звісточки, що Сергій все ж таки живий… Але нині захисник навіки повернувся додому… На щиті…
Сергій Олексійович Моршньов, 08.12.1969 року народження. Народився і виріс у Покровську, закінчив Покровську СШ № 2, працював майстром з ремонту пасажирських ліфтів на комунальному підприємстві.
Останні 7 років родина проживала у селі Володимирівка Межівської громади.
Сергій пішов захищати Батьківщину добровольцем у 2024 році. Бився з ворогом на рідній Донеччині у складі 58-ї окремої мотопіхотної бригади імені гетьмана Івана Виговського.
– Старший стрілець-оператор стрілецького відділення, загинув 2 вересня 2024 року, вірний військовій присязі на вірність українському народу, виконуючи військовий обов’язок з оборони та відсічі збройній агресії російській федерації, – йдеться у офіційному повідомленні.
….Прощання із захисником відбулося 14 травня.
Прихиливши коліна на знак скорботи, жителі Володимирівки : близькі та друзі, товариші, віддавали шану полеглому захиснику.
У тяжкий для всієї країни час він, без сумнівів та вагань, пішов боронити рідну землю.
Поховали воїна у селі Володимирівка, на місцевому кладовищі з усіма військовими почестями.
Від імені керівництва громади останню шану воїну віддав Межівський селищний голова Володимир Зражевський, староста Десеринського старостату Наталія Горячко.
Зокрема, селищний голова відзначи відзначив, що ми ніколи не повинні не забути подвиг Сергія та всіх земляків, які віддали життя за Незалежну Україну!
У Героя залишились мама – Людмила Миколаївна, донька – Валерія, брати Олександр та Володимир.
Відповідно до військового поховального церемоніалу, пролунали залпи салюту, а синьо-жовтий прапор рідної країни, за яку Сергій віддав життя, передали мамі, доньці.
Вічна пам’ять Герою !
«Межівський меридіан»
