Трохи роздумів про закриття квиткової каси на станції Межова…
Під час підготовки матеріалу про закриття залізничної квиткової каси все не давала спокою цифра – 50 квитків на добу, як мінімальна умова відкриття чи закриття квиткової каси на станціях..
Нехитрими математичними розрахунками, за 2019 рік отримуємо 41,6 квитків за добу. (14, 8 квитків за добу у 2020-му виглядають, м’яко кажучи, необ’єктивними з огляду на епідемію COVID та нестабільну роботу залізничного пасажирського транспорту).
З цих, округлимо, 42-х квитків – 30 припадає на пасажирські потяги і 12 – на приміські… На добу!
Так от, у зв’язку з цим згадується кількість людей на електричку, особливо вранці. Множимо їх на, фактично, 8 зупинок електрички на добу, а у понеділок – 10…
Ну, добре – відсотків 50 з них – пенсіонери. Хоча вони теж повинні оформляти посадкові талони, тобто фіксуватись пільгове перевезення, яке потім відшкодовується державою.
Але ж, разом з тим, і знайома усім картина у вагоні: «А можна без білетика?» Білетика , який, до речі, є і твоїм страховим полісом на випадок надзвичайної ситуації у подорожі залізницею. Та, зрештою, як і будь-яким транспортом.
Який з цього висновок?
Завжди чомусь починаємо рахувати тільки коли припече…
І на противагу вищесказаному…
Так повелося, що звинувачувати нашу загальну байдужість чи безвідповідальність завжди значно легше, аніж шукати справжні причини проблеми.
Здається, кількість проданих білетів – це, мабуть-таки швидше – привід…
Причини закриття білетної каси і такої ситуації на залізниці, вочевидь, значно глибше.
Ми не експерти з даного питання, але доступна в мережі аналітика на цю тему говорить, що пасажирські перевезення завжди були збитковими для Укрзалізниці.
(Є навіть інформація про те, що залізничні пасажирські перевезення збиткові практично у всьому світі та дотуються державою).
А головна стаття доходів залізниці – це вантажні перевезення, які мають перекривати ці збитки.
Як ось, наприклад, на цій схемі:
Проте, сьогодні ми бачимо, що Донецька залізниця далеко не процвітає. Особливо це помітно по вантажопотоку хоча б через нашу станцію – Межова.
Він – мізерний у порівнянні з роками – до війни на Сході України…
Цікаво було побачити порівняльні цифри, думається, вони красномовні.
Можливо, саме цей «клубок» проблем Донецьої залізниці нарешті докотився і до станції Межова та торкнувся нас з вами вже безпосередньо.
Але це лише наші роздуми, припущення і т. д.
Окрім, власне, начальника станції Межова Віктора Коломойця до сьогодні , на жаль, ніхто так нічого і не пояснив нам…
Чому саме Межова?
Чи, можливо, ми не єдині на Донецькій залізниці у своїй, так би мовити, біді…? Хоча, чи стане від цього легше?
А поки що просто, «малодіяльна і нерентабельна…»
