Випускники – 2023: мріють про Перемогу, донатять на ЗСУ, планують управляти байрактарами і з теплотою згадуватимуть рідну школу

Цього року в Україні навчальний рік знову закінчується без урочистостей.

Останній шкільний дзвоник для наших дітей заглушили вибухи снарядів, ракет та звуки сирен повітряної тривоги. Ось уже понад 460 днів Україна протистоїть безжальному, цинічному, жорстокому, підлому ворогу.

Та, незважаючи ні на що – життя продовжується…

31 травня червня у школах Межівської громади пролунав останній дзвоник. Так, знову он-лайн.

Як повідомили у відділі освіти, молоді та спорту Межівської селищної ради, він пролунав у 9 закладах освіти громади, де навчається 1442 учні. З них: 73 випускники 11-х та 138 випускників 9-х класів. Також, уперше свідоцтва про початкову освіту державного зразка отримали 143 учнів 4-х класів, які чотири роки тому почали навчання в Новій Українській школі.

Від початку повномасштабного вторгнення ліцеї та гімназії Межівської громади гостинно відчинили двері для 82 учнів з категорії внутрішньо-переселених осіб, які змушені були покинути рідні міста та села, рятуючись від ракет та снарядів.  Донецька, Луганська, Херсонська області…

 «Межівський меридіан» попрохав випускників Межівської громади  поділитися з  читачами  своїми переживаннями, відчуттями, емоціями… Про війну і навчання… Про мрії та плани…

Щур Ростислав – Межівський ліцей №2:

– Сьогодні я та мої друзі завершуємо роботу над кінострічкою «Школа», кожен кадр якого сповнений радісних моментів і сюжетів, пов’язаних із моїм рідним Межівським ліцеєм №2. Я – випускник, і мій останній дзвоник  лунає у нелегкий для країни час, коли йде боротьба між життям і смертю, добром і злом, світлом і темрявою, свободою і неволею, брехнею і правдою, вірою і зневірою. Але… Завдяки нашим вчителям-наставникам ми були головними героями цікавого фільму про шкільні роки, які, на жаль, не мають вороття. Саме вони вчили нас не здавалися в найскладніших ситуаціях, до кожного знаходили свою стежку, допомагали вибратися на гору знань і саморозвитку вже зараз, надихали йти впевненою ходою на зустріч нових вершин і визнання. Вчителі постійно говорили, що ми – надія нашої країни. Хочу запевнити, що ваші життєві уроки не були і не будуть марними, бо кожен із нас зможе зробити щось важливе і справді корисне  для нашої мальовничої та вільної  України.

Карчмарчук  Владислава  (Межівський аграрний ліцей-інтернат):

– Школа… Пам’ятаю, як мене батьки привели сюди перший раз. Все здавалося дивним та незрозумілим. Проте моя перша вчителька ( Півень Ірина Хамзяївна) виявилася дуже доброю, лагідною. Вона завжди з розумінням ставилася до всіх наших витівок та відповідала на мільйон дитячих запитань.

Минув час, і в 5 клас довелося йти в нову школу. І знову страх перед невідомим… Та знову виявилося, що все не так і страшно. Багато нових друзів, цікавих занять, нове хобі. А класна керівниця (Животова Світлана Анатоліївна), яка здавалася серйозною та суворою, виявилася розуміючою та надійною людиною, якій можна довіритися.

Останні роки ми до школи майже не ходили.

…Пандемія, війна  – все це відобразилося на нашому навчанні. Воно давалось нелегко, багато матеріалу доводилося вчити самостійно. Але нас підтримували вчителі, допомагали, підказували, за що я їм дуже вдячна.

 Бачитися з однокласниками також не було змоги. Та ми в будь якій ситуації намагалися знайти щось позитивне. Я завжди з теплом буду згадувати школу та час, проведений там.

Яковлев Артем, Межівський ліцей № 1:

– Всі думки про захист Батьківщини. Мрію вступити до військового вишу.

Кожному українцю болить серце через несправедливу, криваву  війну проти українського народу. І я – один з них. У мене не так багато коштів, щоб задонатити на ЗСУ, але моє бажання: хоч якось цьому протистояти – перетворилось в мрію стати військовим.

За допомогою знань, які я отримаю, буду управляти та забезпечувати справність різних БПЛА в тому числі і Байрактар ТБ2. Все буде – Україна!

Бакаляр Аліна, Райпільський ліцей:

– Закінчився непростий навчальний рік. Але він мені дуже запам’ятається, зокрема  онлайн уроками в піжамах (жартую, звичайно). Хочу знайти себе в житті, розвиватися і бути корисною. Заробляти, щоб мати змогу донатити на ЗСУ. Дуже вдячна своїм учителям, батькам, а також Героям, які стали на захист нас та нашої країни. Бажаю всім мирного неба, міцного здоров’я та багато усмішок!

Корявець Антон, Володимирівський ліцей:

Я, сьогоднішній випускник, мрію про Перемогу, щоб закінчилася ця страшна війна, щоб повернувся додому мій рідний брат, дядько та воїни, які захищають нашу рідну землю.

А я продовжуватиму навчання, щоб після закінчення війни якнайшвидше відбудувати свою державу.

Василенко Єлізавета, Межівський ліцей № 1:

– Навчання в складних умовах війни для випускників є викликом, але приносить безцінний досвід і навички, які можуть врятувати життя. Ось, що мене мотивує: «Вчуся, щоб стати сильнішою». Здобуті знання роблять мене сильнішою і допомагають впоратися з будь-якими труднощами, які можуть зустрітися на життєвому шляху; «Відданість своїй меті». Я маю чітку мету та бажання досягти успіху, незважаючи на умови навчання. Моя відданість і наполеглива праця допомагають продовжувати рухатися вперед, навіть коли важко. «Вміння адаптуватися». У складних умовах війни ніщо не є стабільним, тому важливо бути гнучким і швидко адаптуватися до нових обставин. Ну і нарешті, «Надія на майбутнє». Я завжди тримаю перед собою мету й знання, що мої зусилля сьогодні ведуть до кращого майбутнього.

Шиошвілі Світлана, Райпільський ліцей:

– Останній рік у школі був важким, але запам’ятався цікавими уроками. Про плани не можу сказати точно, тому що все завжди змінюється. Для перемоги буду намагатися зробити все, що від мене залежить. Я хочу подякувати, по-перше, нашим ЗСУ, тому що вони дали нам змогу спокійно закінчити навчальний рік. Учителям за цікаві уроки, а батькам – за підтримку і віру. Однокласникам бажаю успіхів у житті і досягнень.

Синякін Данііл, Новогригорівська філія Межівського ліцею №1:

– Навчальний рік був особливо важким, часті вимкнення світла, відсутність інтернет-зв’язку, гул літаків та ракет, страшні новини.

Планую вступити на бюджет до коледжу на спеціальність «Інженерія програмного забезпечення», буду програмістом.

Я не раз донатив на ЗСУ зі своїх кишенькових грошей, збирав смаколики для захисників. Але внесок планую зробити скоро, коли вивчусь і створю якусь програму для оборони нашої держави.

Дякую Збройним Силам України, що сплю в своєму ліжку і живу в своєму селі. Дякую вчителям за розуміння та доброту.

Бажаю кожному випускнику знайти себе в улюбленій справі, своїм однокласникам – наполегливості та впевненості в собі.

Андрейченко Анастасія, Межівський ліцей № 1:

– Як запам’ятаєте  шкільні роки?

-Для мене школа – це особливий період в моєму житті, наповнений яскравими спогадами. Дійсно, шкільні роки були наповнені теплом, підтримкою та дружньою атмосферою.

– Що спонукало до плідного навчання?

-Бажання досягти своєї мети та вступити до омріяного вишу.

-Які поради ви могли б дати молодшим класам?

–  Молодшим радила б насолоджуватися кожною миттю шкільного життя, адже згодом це будуть лише спогади.

-Що б ви хотіли сказати, як випускник цього року?

– Щиро дякую всім, хто був зі мною всі ці роки. Я безмежно вдячна кожному за підтримку, допомогу та позитивну атмосферу.

Ліза Тімофєєва, Іванівська гімназія:

– Останній рік навчання видався нелегким. Війна, дистанційнка… Але я не перестаю вірити в перемогу, і намагаюсь вчитися добре. Планую продовжувати здобувати знання далі та йти в десятий клас.

На жаль, кожного дня я не можу допомагати військовим, але при можливості я та моя родина допомагаємо тим, що потрібно.

Хочу подякувати вчителям та батькам за терпіння, за те, що навчали нас усі ці нелегкі дев’ять років. Також хочу подякувати ЗСУ за те, що ми можемо продовжувати навчатися і жити своїм життям.

Бажаю однокласникам гарного подальшого навчання, учителям – терпіння. Та всім – віри в Перемогу!

Антонов Максим,  Новопідгороднянська гімназія:

– Навчальний рік, звичайно, запам’ятався війною. Якщо чесно, важко і незвично.

У майбутньому планую продовжити навчання, мабуть, у царині медицини.

Я сам поки що багато чого не можу зробити для перемоги, але моя родина (тато) допомагає військовим.

Хочу подякувати Збройним Силам за захист нашої Вітчизни, учителям, що підлаштовувалися під нові умови роботи і були терплячими. І батькам теж.

Хочу всім побажати удачі і терпіння у такій складній ситуації.

Немшилова Кіра, Веселівський ліцей:

– Час пролітає непомітно. Останній навчальний рік видався тяжким для нас. Повітряні тривоги, відсутність світла і зв’язку, внутрішні переживання за рідних і знайомих – це неможливо забути. Шкода, що все саме так закінчується, але попереду доросле життя. Далі планую вступати до університету і продовжувати здобувати знання.

Під час навчання ми, учні ліцею, були учасниками акцій «Допоможи ЗСУ». Поки що великого внеску в нашу перемогу внести не зможу, але ще все попереду. Дякую нашим вчителям за стільки сил, терпіння і любові. Без вас важко уявити наш шкільний шлях. Окремо хочу подякувати своїм батькам за все, що зробили для мене, за підтримку і любов. І, звісно, дякую нашим захисникам і захисницям за стійкість і захист країни. Любі мої однокласники, дякую за ці найкращі роки, проведені разом. Нехай завжди вам щастить у всіх добрих справах! Бажаю любові і здоров’я!

Ращупкіна Уляна, Райпільський ліцей:

– Навчальний рік був важким. Ми хотіли ходити до школи, коли цього не можна було робити. Далі планую навчатись, розвиватись, досягати цілей. Звичайно, хочеться перемоги якнайшвидше, тому робитиму для цього все, що в моїх силах. Закінчуючи навчання в школі, дякую всім, хто докладав зусиль, щоб ми були живі. Своїм однокласникам  бажаю досягти всього, що спланували.

Фахівці переконані, що повномасштабне вторгнення Росії в Україну, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, призвело до тяжких наслідків для середньої освіти в Україні. Школи зазнали людських втрат — під час бойових дій та російської окупації гинули вчителі, учні та батьки. Сотні шкіл було зруйновано або пошкоджено. Мільйони дітей і тисячі українських вчителів були вимушені змінити місце проживання всередині країни або виїхати за кордон. Щодня всі учасники навчального процесу мають долати виклики війни: вимушені перерви у навчанні, перехід на дистанційну або змішану форму навчання, повітряні тривоги та відключення електроенергії. Повномасштабна війна безумовно відобразилася і на психоемоційному стані учнів та педагогів.

Чимало дітей переїхали в інші регіони чи за кордон, тож прощаються зі школою далеко від рідного класу та вчителів. А також, серед учнів є ті, чиї мами чи тата зараз на фронті. Захищають Батьківщину і педагоги…