Маруновий берет десантника передали родині: на Межівщині попрощались із бійцем 79-ї ОДШБр
20 грудня Межівська громада провела в останню путь Захисника України, воїна 79-ї окремої десантно-штурмової бригади Миколу Драгана. З усіма військовими почестями та шаною від сотень вдячних земляків, бойових побратимів…
… Невелике, мальовниче село Колона Межова Межівської громади, де він народився, жив та працював цього дня немов би завмерло у невимовній скорботі…
Велелюдна процесія з квітами, синьо-жовтими прапорами та почесною вартою 4-го відділу Синельниківського РТЦК та СП розтяглася на сотні метрів.
Відомо, що наш земляк, уродженець села Колона Межова Межівської селищної ради, Микола Йосипович Драган загинув 17 грудня на Донецькому напрямку – поблизу населеного пункту Новомихайлівка Донецької області. Він отримав осколкове поранення внаслідок ворожого обстрілу, яке і стало смертельним.
Практично від самого початку повномасштабного вторгнення росіян боронив рідну землю у складі славнозвісної 79-ї окремої десантно-штурмової Таврійської бригади на посаді старшого водія автомобільного відділення десантно-штурмового батальйону.
У Райпільському старостаті повідомляють, що Микола закінчив Райпільську школу, Межівське профтехучилище. Створив власне селянсько-фермерське господарство – «Драгани» та багато років чесною працею господарював на землі.
– Надзвичайно врівноважений, спокійний, любив рідну землю, добре розумівся на техніці. Одним словом – справжній господарник, людина праці….
Однополчани Миколи, які також прибули аби віддати останню шану побратиму в один голос говорили про нашого земляка, як про мужнього, рішучого, високопрофесійного бійця, водія, десантника.
– Сміливий, відповідальний, готовий був у будь-яку хвилину виконати наказ. Нам буде дуже не вистачати тебе, Коля…
Вічна Слава, тобі друже! Десантники 79-ки іще сильніше битимуть рашистських окупантів і обов’язково виженуть їх з української землі, – відзначив його побратим Віктор.
Багато щирих, теплих слів пролунало сьогодні над могилою Героя…
– Загибель сина, батька, чоловіка – це не тільки біль родини, це біль усієї громади, усієї країни.
Вклоняємося твоєму подвигу, Герою, дякуємо за мужність і самопожертву – тобі і всім, хто боронить Україну у боях з рашистськими окупантами !
Сумуємо та співчуваємо рідним і близьким …
Слава Героям, що назавжди вписали свої імена у героїчний літопис Межівщини, Дніпропетровщини, всієї України !
Слава Герою! Слава Україні! – звернувся до присутніх голова Межівської громади Володимир Зражевський.
Прапор України – рідної держави, за яку Микола віддав життя, як і прапор 79-ї окремої десантно-штурмової бригади та маруновий берет десантника передали дружині Героя Наталії Анатоліївні.
Відспівування Захисника провів настоятель храму Димитрія Солунського отець Віталій.
Пам’ять загиблого воїна вшанували хвилиною мовчання…
Пролунали залпи прощального салюту…
Від імені всієї громади висловлюємо щирі співчуття родині загиблого Героя мамі Валентині Григорівні, дружині Наталії Анатоліївні, сину Олександру.
Сили вам та Божої підтримки …
Схиляємо низько голови у скорботі та шані перед світлою пам’яттю Воїна.
Ми завжди будемо пам’ятати: якою непомірно важкою ціною здобувається наша воля!
