Водохреща, Богоявлення, Йордан…

Свято, яке завжди викликає світлі, чисті відчуття… Вони легко читаються на усміхнених обличчях земляків, які прийшли цього дня до храму.
Очищення, каяття, любов до ближнього…

Чудову погоду подарувала межівчанам та жителям громади матінка-природа 19 січня – на свято Водохреща. Напередодні випав невеликий сніжок (вже традиційно перед Хрещенням), повітря чисте і свіже, обличчя легенько пощипує морозець біля 4-5 градусів. Одним словом – надворі справжня зима, свято Водохреща, а тому і настрій відповідний – піднесений, урочистий.

Трохи історії

Встановлення свята Хрещення Господня відноситься ще до часів Апостолів. Стародавня назва свята – “Епіфанія” (явлення) або “Теофанія” (Богоявлення). Також його називали “святом Світел”.

У свято Богоявлення віруючі згадують про те, як у віці 30 років Ісус Христос прийшов до річки Йордан, щоб прийняти хрещення водою від Іоанна Предтечі.

Церковний переказ свідчить, що коли Ісус вийшов з вод Йордана, небеса розступилися і Дух Святий у вигляді голуба зійшов на Нього. І голос був з небес: «Це є Син Мій возлюблений».

Таким чином, світові явилася Пресвята Трійця: Бог-Син, Бог-Дух Святий, що зійшов на Христа у вигляді  голуба, і Бог-Отець, що свідчив про Христа з небес. Тому свято Хрещення називається також Богоявленням.

У наші дні Водохреща – третє, найбільше свято, яке завершує цикл Різдвяних свят.

Освячення води 19 січня в Свято-Успенському храмі в Межовій розпочалося після святкової літургії о 10:30 годині. Біля храму з самого ранку було вельми велелюдно, помітно, що приходили межівчани з радістю, аби відчути дух цього чудового свята та набрати свяченої води.

Зі щирими побажаннями здоров’я, наснаги та щастя благочинний Межівського округу церков отець Андрій щедро освячував вірян та численні ємності з водою.

Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби. Здавна у народі освячену у цей день воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, будинки і тварин. Залишається загадкою той факт, що хрещенська вода не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року.

Ще з давніх часів Водохреща святкувалося широко й урочисто. Після літургії здійснювалася хресна хода на “Йордань” – ополонку у вигляді хреста, прорубану на найближчому водоймищі.

Підтримують давні християнські традиції і на Межівщині – купелі для бажаючих змити з себе гріхи та оздоровитися на увесь рік цього дня освячувалися на водоймах: річках Бик і Вовчій та кількох ставках:
– Слов’янська сільська рада – “Перлина степу” (р. Бик);
– старостинські округи Межівської СТГ:
– Іванівський старостат – с. Іванівка (р. Вовча);
– Веселівський старостат – с. Веселе (ставоку у центрі села);
– Новогригорівський старостат – с. Водолазьке, вул. Центральна (р. Бик).

Власне, купання починалося після того, як проходив чин освячення води (читанням відповідних молитов і триразовим зануренням хреста). Охочі тричі занурювалися у воду, при цьому кожен мав хреститися і промовляти: “В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!”

Сміливців вже давно не відлякує, м’яко кажучи, прохолодна купель. Адже, за їх словами, після купання саме на Водохреща почуваєшся особливо бадьоро. Запевняють, що жодного разу після купання ніхто не захворів і не лише наступного дня, а взагалі протягом року.

ФОТО: смт Межова, села Іванівка, Водолазьке, Веселе Межівської селищної територіальної громади.