Через віки вітає нас Іван Костиря

12 січня у відділі обслуговування користувачів СКЗК «Межівська ЦПБ» відбулося перше засідання любительського об’єднання «Літературне слово Межівщини». Працівники бібліотеки ознайомили присутніх з творчістю талановитого поета-земляка, ровесника рідної нам Дніпропетровської області, якому 13 січня виповнилося 90 років, Почесному громадянину Межової КОСТИРІ Івану Сергійовичу.

На захід завітали гості з Новопавлівської громади: Валентина Самодай, директор СКЗК «Богданівського будинку культури», художній керівник, поетеса Ольга Голянич та Вікторія Мелешко, директор Богданівської бібліотеки. Спогадами про Івана Сергійовича Костирю поділилися: історик, краєзнавець, керівник любительського об’єднання Петро Бабець, директор Богданівської бібліотеки Вікторія Мелешко та постійний учасник зібрання Олександр Винник.

Людина народжується для того, щоб залишити по собі слід вічний. Її життя розпочинається світанком душі – дитинством і назавжди залишається в пам’яті як найпотаємніше та найсвітліше. Так уже складається життя людини, яка зі своєї малої батьківщини пішла у великий світ: більшу частину відпущеного їй строку вона прагне опанувати, пізнати цей великий світ, знайти своє місце в ньому. Іван Сергійович Костиря відомий в Україні письменник, літературна діяльність якого була тісно пов’язана з краєзнавством, з оспівуванням рідної землі, місцями, де він народився, виріс, жив. З перону нашої маленької станції поїхав він у широкий світ, майбутній письменник, співець рідного краю. А потім і подумки, і в своїх творах все життя повертався до неї, вертавсь додому.

«Межова в Україні – одна! Так кажуть про рідне селище ті, хто закохався у малу батьківщину. А вона живить собою і найбільше синівське почуття: безмежну любов до всієї України» – ці слова належать письменнику-земляку Івану Сергійовичу Костирі. Краєзнавча тематика особливо знайшла відображення в книгах, що вийшли в останні роки його життя. Так, уперше українською побачив світ трилогію творів «Ненька», «Хата» і «Доля». Багато хто знав Івана Сергійовича або читав не просто написані, а вистраждані ним рядки, на мій погляд, можуть сказати якою була непересічною, глибокою вся його творчість.

Корені костирівського роду – у Межовій. Саме через те, що Іван Сергійович був палким патріотом свого рідного краю, він так часто звертався у своїх творах до земляків. «Жодне селище в світі не народило такої кількості красного письменства, як моя Межова!», – писав Іван Костиря. Останньою його працею стала книга «Межівська сторона» про рідну Дніпропетровщину, де він народився й ріс і в якій розповів про відомих письменників нашого краю: Василя Мисика, Аркадія Казку, Олену Ган, Саву Божка, Тетяну Сулиму… Книга побачила світ у 2003 році, але її вже не побачив автор. Невимовно жаль, що він не дожив до виходу своєї чудової книги, яка стала його лебединою піснею.

Земляки оцінили багаторічний труд письменника. Йому – першому в історії району – присвоєно звання Почесного громадянина Межової, а також, за матеріальної підтримки мецената Віктора Георгійовича Харламова, за участю влади і друзів письменника, на будівлі нашого закладу, де любив бувати Іван Сергійович, співпрацюючи з працівниками бібліотеки, відкрито меморіальну дошку на його честь. У вічність Іван Сергійович відійшов 27 серпня 2003 року, але пам’ять про свого вірного сина живе і на Дніпропетровщині, й на Донеччині.

Інна КИРИЧОК,
завідувач відділу обслуговування користувачів СКЗК «Межівська ЦПБ»