Будьмо вдячними! 5 грудня – Міжнародний день волонтера
5 грудня в усьому світі відзначають День волонтера. За ініціативою ООН його святкують вже понад 30 років. В Україні з перших днів Майдану, а потім і початку АТО саме добровольці й волонтери були тією рушійною силою, яка допомагала виконувати важливу місію захисту Батьківщини і надання різноманітної допомоги – як на фронті, так і в тилу. При цьому в тилу їхня місія була і залишається не менш важливою, ніж на передовій.
Зазвичай, люди дякують волонтерам. А сьогодні до нас у редакцію завітав В’ячеслав Олефір, який з 2014 року займається цією нелегкою справою. Сьогодні він прийшов подякувати через газету всім, хто підтримує наших хлопців на передовій і допомагає йому у зборі допомоги. Особливо приємно, наголосив В’ячеслав, що до важливої справи долучається шкільна спільнота. Учнівські, педагогічні, батьківські колективи майже до кожної його поїздки в зону ООС оголошують акції. Малюють малюнки, виготовляють різноманітні сувеніри, готують смачні домашні страви. Волонтер розповів, що бійці радіють подарункам не менше, ніж діти. А приносять таку радість воїнам колективи шкіл: Володимирівської, Іванівської, Райпільської, Межівської №1 та Межівської №2, Новопавлівської №1 та Новопавлівської №2. У цих закладах волонтер В’ячеслав Олефір постійний гість, там його радо зустрічають.
Крім школярів та педагогів, В’ячеслав висловлює величезну подяку усім, хто не стоїть осторонь і не відмовляє в допомозі. Щоб відзначити найбільш активних своїх помічників і однодумців, він замовив для них нагрудні знаки. Як донори мали значок – червону крапельку, так тепер межівські волонтери матимуть свій розпізнавальний знак.
Днями В’ячеслав повертався із Синельникового. Поблизу Федорівського волонтерський бус зламався. А тут ще й сніг випав. Допомогли надзвичайники – бригада Межівського районного сектору ДПРЧ-59, відбуксирували до Межової. Волонтер дуже вдячний рятувальникам.
Бесіда з В’ячеславом дала багато інформації для роздумів. Послухати його корисно всім, особливо тим, хто вважає роботу волонтерів непотрібною (на жаль, є ще й такі на шостому році війни). Але це вже тема для іншого матеріалу. А сьогодні В’ячеслав говорить про вдячність. Тож будьмо вдячними і ми.
Антоніна Тарасенко
