Не витримало серце: помер боєць 108-ї бригади, який пережив жахи російського полону
У Межівській громаді, що на Дніпропетровщині, віддали останню шану бійцю 108-ї бригади Територіальної оборони імені Нестора Махна – Івану Півню, який пройшов пекло російського полону.
Іван помер 29 січня…
…Прощалися з Героєм – у рідному селі Новолозуватівка, де його поховали з усіма військовими почестями, у великій скорботі…
Земляки створили живий коридор, прихиливши коліно, з квітами, якими встелили дорогу траурного кортежу…
– Знову сумна подія зібрала нас разом. Ми проводжаємо в останню путь ще одного нашого Героя – Івана Півня. Нехай Господь прийме його світлу душу…
А ми – повинні пам’ятати, як він самовіддано він боронив Україну!
Саме війна, важкі муки полону та їх наслідки забрали життя Івана…
Глибоке співчуття всім рідним і близьким.
Вічна пам’ять, – відзначила секретар Межівської громади Любов Максімкіна.
Народився і виріс Іван у селі Новолозуватівка Межівського району, закінчив Українську восьмирічку, Межівське профтехучилище. Працював у сільському господарстві, завжди любив нелегку роботу біля землі.
З перших днів повномасштабного вторгнення рашистської чуми Іван, разом із сином Романом, стали на захист Батьківщини. Батько і син…
– Вранці 24 лютого тато розбудив мене, – розповідає син Роман, який отримав звістку про смерть тата – на передовій. – Почалася війна, синок. Я йду… А ти повинен залишитись вдома, на господарстві…
Але Роман вирішив по своєму… Сам поїхав до бригади Тро, добровольцем… Отримав зброю… А на другий день зустрів там і батька…
– Що ж робитимемо, синок?
– Нічого, будемо разом воювати!
І вони воювали… Билися з ворогом на Донецькому та Запорізькому напрямках….
На початку вересня 22-го, під час бойових дій, Іван потрапив у полон.
Понад п’ять місяців родина з нетерпінням чекала на його повернення. Вірили, молились кожного дня…
– Орки забрали здоров’я …, – говорив сам Іван.
Він повернувся з полону ледве 60 кілограмів вагою, прострелений живіт, під час тортур нелюди поламали воїну ребра, вибили зуби… Він згадував, як орки хотіли зламати його психологічно, показували фото сина і говорили, що його Рома – «двухсотий»…
Він намагався втекти і його кидали по різним сізо… А двічі … водили на розстріл…
– Він одразу подзвонив мені після полону, – згадує Роман, – Ти живий синок? Який я щасливий, що з тобою все добре… Воюєш? Молодець!
І навіть після повернення з полону Іван повернувся до служби у рідну бригаду. Але… Наслідки полону і тортур давали про себе знати. Не витримало серце…
У Героя залишились дружина Ірина, донька Євгенія, син Роман…
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!
Але він назавжди залишиться в наших серцях та пам’яті!