Павло Редька: «Сімейний лікар – і терапевт, і хірург і, психолог…»
Знайомство з сімейним лікарем Павлом Федоровичем Редькою почалося ще у коридорі Центру первинної медико-санітарної допомоги. Черга з жіночок пенсійного віку виявилась говіркою і охоче розповіла: чому вони на прийом саме Павла Федоровича?
– Він дуже уважний, завжди вислухає.
– Ґрунтовний – розкаже, пояснить: що я і як? Не тільки випише рецепт, а й виявить причину хвороби і порадить, яка профілактика потрібна…
– А в мене з ногою проблеми. Знаю його як гарного хірурга, тож доки мій «сімейник» у відпустці – попросила талончик саме до Редьки.
Ось так… Власне і спілкування із лікарем почалося з відгуків пацієнтів: про вас у черзі кажуть, що ви переймаєтесь кожним хворим…
– Та то вони перебільшують… – посміхається Павло Федорович. – Звичайно, насамперед треба вислухати. Я вам більше скажу, якщо хворого не перебивати, то він вам розкаже стільки про свою хворобу… (сміється). Для сільського лікаря взагалі дуже важливо вміти слухати пацієнта. Він має бачити, що тобі не байдуже, і нерідко така психотерапія теж працює. Сімейний лікар – і терапевт, і хірург і, психолог…
А ось практично готовий заголовок до нашої статті.
Перше, що відчуваєш від нашого героя – це доброзичливість, про яку говорять і його пацієнти. Він максимально відвертий у відповідях, але, в той же час, надзвичайно скромний.
– Ну, якщо інших кандидатів для статті на знайшли… – і знову посміхається…
Народився Павло Редька у Хмельницькій області (Деражнянський район), але дитинство і юність пройшли у селищі Демурине Межівського району. Тут закінчив школу (старші класи – у Володимирівській ЗШ).
З великою теплотою відгукується про свою родину. До речі, родину медиків… Мама, Тамара Іларіонівна, багато років пропрацювала лікарем-стоматологом у місцевій амбулаторії. Батько, Федір Єгорович, свого часу – незмінний провізор у Демуринській аптеці.
За словами нашого героя, він навіть не пам’ятає, коли вирішив стати лікарем.
– Вплив родини: що тут можна додати? Принаймні, я не пригадую, щоб сумнівався у своєму виборі. З дитинства знав, що стану медиком. І все…
Сам вступив за конкурсом до Дніпропетровського медичного інституту.
Але після І-го курсу Павла призвали на строкову службу. Тоді, розповідає, навіть мови не було про відстрочки у зв’язку із навчанням. Тож довелося спочатку відслужити, а вже потім продовжити підкорення медицини.
Спеціалізація після інституту – лікар-уролог. Інтернатуру проходив у обласній лікарні ім. Мечнікова.
У Межовій розпочав трудову діяльність 1996 року: спочатку урологом, потім перекваліфікувався на хірурга, а вже 2019-го пройшов навчання на сімейного лікаря, які, вочевидь, найбільш затребувані в сільській місцевості.
Сімейний лікар Павло РЕДЬКА та медична сестра АЗПСМ Олена СУБОТА
Говорячи про зміну спеціалізації, Павло Федорович відзначає, що в «сімейника» значно ширший діапазон роботи. Треба орієнтуватись у величезному спектрі хвороб і, що головне, за необхідності вчасно направити хворого на вторинний чи третинний рівень.
Таких пацієнтів – 20-25 відсотків.
Демуринська амбулаторія – це, так би мовити, база сімейного лікаря Павла Редьки: за менш ніж два роки роботи вже укладено близько 1000 договорів з пацієнтами!
Горячко Наталя Сергіївна, в.о. старости Демуринського старостинського округу:
– Наш Павло Федорович – не тільки лікар від Бога, а насамперед – чудова людина!
Я говорю – наш, бо він демурянський. Тут і сьогодні проживають його батьки, до речі, теж медики, але вже на пенсії.
Відгуки про нього тільки позитивні! Безвідмовниий. Душевний. Головне – професіонал! Пенсіонери кажуть: «Тиск поміряв, поспілкувався, і вже наче полегшило…» Тобто, він дійсно сімейний лікар. Коли є необхідність, до нього ідуть із задоволенням.
Навіть приїжджають пацієнти з інших населених пунктів громади, а то й сусідніх сільських рад. Це про щось говорить…
Сьогодні у Павла Федоровича – справжній цейтнот. Адже один день на тиждень він підміняє колег у Межівській АЗПСМ, по п’ятницях приймає пацієнтів у Новопавлівській амбулаторії, а вівторок, середа, четвер – він у Демуриному. За день може прийняти 20, а інколи і 25 пацієнтів!
Найголовнішими якостями для лікаря – окрім, звичайно, професіоналізму вважає порядність та відповідальність.
– Колегам бажаю у День професійного свята насамперед здоров’я, терпіння і фінансової стабільності!
Між іншим, у колективі теж відгукуються про Редьку як про безвідмовного колегу, який завжди допоможе, порадить, проконсультує. Для сімейників це особливо актуально у аспекті хірургічних та урологічних хвороб.
Спілкування з Павлом Федоровичем і справді вийшло якимось душевним, щирим і відвертим, ніби з давнім знайомим. За кожним пацієнтом він бачить, насамперед, людину, з її болем, переживаннями, а нерідко і розпачем. У наш час – це велика рідкість…
Підготував Євген ТРАВНЕВИЙ
