Сьогодні не можна мовчати…
Автор: Петро Межівський
Холодна зимова пора, десь коло АТБ зупиняється військова автівка з передової, сирени, і десь недалеко «прильоти». При зустрічах перемовляємося з друзями і знайомими, ділимось … печальними і трагічними новинами. І все ж таки живемо надіями, короткими зустрічами з рідними воїнами, слухаємо радіо, теленовини.
Наші берегині з елеватора відзначили «ювілей» легендарного Петровича (фронтовика), обмінялися духовними віршами, не проминули цієї події в бойових умовах.
Покровські літератори разом з межівчанами завершують підготовку нової збірочки « Гострим словом Східного Донбасу».
Декілька моїх близьких опікуються дітьми, що опинилися в госпіталях після сильних опіків, ампутацій чи контузій. Дай, Боже, їм внутрішніх сил і мужності!
Товариші з Богданівки клопочуться аби розшукати безвісти зниклих добровольців, можливо, ще через «Червоний Хрест».
А так, кому треба, ходять на роботу, «грипують», сплачують комунальні послуги; усі чекаємо серйозних змін на фронті.
Хай допомагає нашим хлопцям в боях і нам усім у мирних турботах Божа молитва!
І не звертаємо уваги на сюсюкання місцевих «московських прихвоснів» з «руського міра»
ВОЇНАМ-ЗАХИСНИКАМ
Ви повернулися, пекельний шлях пройшли,
А побратими заступили ваше місце,
Ідуть бої, руїни, попелища
І госпіталі…санітари – всі свої!
Бойовище страшне, іде війна,
Парадами військовими не пахне,
І звідкіля взялась та Сатана?
Вабанк іде, хоч здохне, а не лясне…
І знову бій, не на передовій,
Твоя твердиня – госпітальне ліжко
І треба витримать випробування грізні,
І справді показати подвиг свій!
Не всі, як є, повернуться назад,
Не всі, як є, в бою були герої,
Але згадаєм всіх, згадаємо достойно!
Наш урочистий у душі Парад!
Прийде той день, закінчиться війна,
І оживуть наші міста і села!
Лиш погляд з болем, німим, невеселим
Й сльоза солдатська скотиться одна.
_________________________________________________________________________________________________________________
Путька ленина не читал!
В унитазе всю жизнь просидел
Возомнил, что он «расейский царь»
Мудаку – его скромный удел.
В свое время «ильич говорил»,
Не пытайся «обидеть» хохла!
И не хватит у вас тощих сил,
В Украины дорога своя!
ссср украину держал
Как собаку на крепкой цепи,
Как упырь ее соки сосал
И душил, и купался в крови!
В свое время ленин учил
Неразумное кацапье,
Не поверили падлы ему
А талдычат насилье свое.
Хоть ваш путька затеял войну,
Двести тисяч своїх положил
И не видно затее конца
И пределу «рашистских могил».
Говорят, давно путлера нет,
Правит «клика змеиного зла»,
Однаков на все наш ответ:
«ви заплатите падлы сполна».
26.01.2023
