Веселі канікули. Як відпочивали межівчани різних поколінь
Погодьтеся, ми часто чуємо від старшого покоління: «От у наш час було! От ми уміли відпочивати! Куди там нинішнім!». Хтось погодиться, хтось заперечить. А ми вирішили запитати, як вони проводили літо, у жителів громади різних поколінь. Пропонуємо й вам їхні розповіді.
Петро Бабець, смт Межова (50-ті роки)
– Народився і виріс я в Межовій. Влітку ми збиралися компанією і бігли купатися на Водокачку. І вже там бовталися з ранку до вечора, аж у вухах дзвеніло. І рибу теж ловили. Батьки нас жаліли, ми могли поспати подовше. Потім наїмося вишень, зберемося ватагою – і на ставок! Ганяючи по степу, дуже сколювали босі ноги кавунцями (колючки такі).
Пам’ятаю, якось улітку вперше побачив справжній літак зблизька, він тоді приземлився в степу, бо зламався. На те диво йшли дивитися і дорослі, і малі. Здається, це був «кукурузник». До цього літаки бачив тільки в кіно. До речі, ходили іноді на сеанси о 17:00.
Літо у школярів починалося з відпрацювання виробничої практики. Починаючи з п’ятого класу, їздили в колгоспи полоти соняхи, кукурудзу, буряки. Нам тоді привозили обіди: великі хлібини, мед, молоко. Школи організовували для нас екскурсії. Бували і в Асканії Новій, і на Азовському морі, і в Дібрівському лісі. На море їздили зі своїми наметами, ловили бичків, їжу готували на вогнищі.
А ще досі в пам’яті незабутній смак морозива з Межівського маслозаводу.
Тетяна Сітар, с. Новопідгородне (70-ті роки)
– Народилася і виросла на Полтавщині. Жила у багатоквартирному будинку, хоч і в селі. Нас, дітвори, у дворі тоді було до трьох десятків, адже в новий будинок заселилися молоді сім’ї. Гуляли завжди гуртом, хоча компанія була різновікова. Майже щовечора – «воєнні дії». Ділилися на дві команди («наших» і «німців») і починали «воювати». Періодично мінялися ролями.
Пам’ятаю, як влаштовували собі свято Івана Купала (бувало, по кілька разів за літо). Через вогнище стрибати дорослі не дозволяли, так ми вкопували в пісочницю величезного колючого будяка і стрибали через нього. Наслідки можна уявити!
До ставка нам було далеко, та ще й їхати з крутої гори. Тому там бувала тільки з батьками. Правда, кілька разів без дозволу все-таки втікала. Хоча плавати не вмію й досі.
Ми не тільки розважалися, але й працювали на канікулах. Наш радгосп був садівничим, мав багато садів, ягідників. Тому сезон відпочинку починався з ранньої черешні і закінчувався восени сливами (яблуками займалися бригади дорослих). Збирали полуницю, малину, смородину, зрізали житні колоски на пшеничному полі, розмотували папір з молодих дерев (їх на зиму обгортали від зайців) – це далеко не повний перелік робіт для дітей 70-х та й 80-х років у нашому селі. За роботу на канікулах нам платили зарплату, хоч ми й малі були. Цікаво жили, є що згадати.
Інна Басараб, смт Межова (90-ті роки)
– Народилася і жила в Новопавлівці. Село велике, і ми з подружками любили в компанії прогулюватися його вулицями. Дитячих майданчиків, як зараз, тоді не було. Єдине місце, де були гойдалки – це дитячий садок. Там ми теж часто проводили час. А ще на подвір’ї садочка була гірка і хатинка для ігор – там теж бавилися.
Моє покоління пам’ятає гру з м’ячем «Вибивний». Ото в того «вибивного» часто грали. А ще будували «халабуди». Там облаштовували собі цілу хату. А потім їли там кавуни)).
Суто дівчачі забави – приміряли доросле взуття на підборах, мінялися сукнями, як моделі на подіумі.
У кіно ходила рідко, а от циркового дійства ніколи не пропускала (у Новопавлівку тоді приїжджали циркові трупи з виставами).
Плавати не вміла, то батьки саму до води не відпускали. Їздила з ними на ставок. А з подругами втікала на річку Солону. Там мене подружка «вчила» плавати – завела на глибоке і залишила. Мусила вибиратися. Так і навчилася.
Літа в селі, хоч і для дітей, не буває без роботи. І вдома допомагала, і на роботу в колгосп на канікулах ходила. Огірки збирали, квіти календули (її тоді сіяли на полі). І дорослим допомагала полоти ланки. А взагалі, було цікаво, хоч і телефонів у нас не було.
Аліна Науменко, с. Новопідгородне, 10 років
– Мені дуже сподобалося минулорічне літо, ми тоді з батьками подорожували по Європі. Так було цікаво! Цього літа я ще нікуди не їздила, відпочиваю вдома. У мене є подружки, Діана, Софія, Віка, Аня. Ми після обіду з ними разом гуляємо, катаємося на скейтах, велосипедах.
Ще гуляємо на майданчику на нашій вулиці, його будує Діанкин тато, дядя Льоша. Там є турніки, тарзанка. А до обіду я допомагаю мамі – збираю яблука, чищу картоплю чи цибулю – що вона попросить.
Як було дуже жарко, то нас Діанин тато щодня возив на ставок (він у нас далеченько). Я добре засмагла. Коли в моїх тата з братом закінчаться польові роботи, то ми хочемо поїхати на море.
Я люблю малювати, тому коли надворі жарко, я в хаті малюю картину за номерами, мені придбали такий набір. А ще доглядаю улюблену кицьку Мілу.
