Згадаймо добрі діла і добрих людей, Ганно Михайлівно!
У ці погожі осінні дні, відмічаючи Ваш день народження, звертаємося до Вашої благородної пам’яті, аби відтворити XX вік і його немеркнучий буремний слід на Межівщині.
Ви народилися в 1918 році, у селянській сім’ї, саме в розпал Громадянської завірюхи, в маленькому сільці Крутоярівці. Ваш тато, Михайло Пізняк, пережив лихоліття денікінщини, разом із героєм Г.Рибальченком врятувалися від вірної смерті (друзі з Красногорівки надійно сховали, коли смертники вирвалися на волю). Заскочили ваших рідних і Махновські негаразди. Дідові Івану довелося в багатодітній оселі (п’ятеро доньок) переховувати в підпіллі легендарну Галину Кузьменко (дружину Нестора Івановича Махна, 1921р.)
З головних подій 20-х, Вам випала удача спілкуватися із видатним земляком-письменником Савою Захаровичем Божком і його численною ріднею. Запам’ятався Вам і приїзд високих гостей із Харкова: Володимира Сосюри та Андрія Головка у 1926 році. Довгі роки Ви приятелювали з племінницею С.Божка, Марфою Божко-Тупотіною, поетесою і педагогом з м. Красноармійська.
Подрузі Ані:
Ти своїм приїздом, Аню, радість принесла,
Знов прокинулась у серці радість і весна!
Хочеться гуляти,
гратись з Білим Петрусем,
Аню, знову нагадала спогади про все!..
А ще зберегли пам’ять про другого племінника, теж талановитого поета – Володимира Курінного. Виявляється, його рідні вивезли хлопця до Криму, щоб вилікувати від сухот.
Через усе життя Ви пронесли палку любов до української культури, до народного театру і художньої самодіяльності, народної пісні…
А головне – Ви зберегли повагу і достойну пам’ять про одного зі скривдженних владою зачинателів української радянської літератури Саву Захаровича Божка.
Пригадую як ви розповідали про рідну крутоярівську вулицю, де жили Семенці, Мельниченки, Хвостенки, Журбенки, Лісовенки, Божки, Юдіни, Курінні, Васильченки…
Саме в хаті Івана Кузьмича народилися і Ви.
Ви нам передали гарні спомини про учителів Межівщини: А. Зіньківського, Філоненка, І.І. Білого, В.Ф. Єфанову, В.М. Ященок (Нагорну), І.М. Чорняка, О.А. Зоца, М.К. Андреєву, І.С. Макуху, І.О. Тараненко, Я.І. Давиденко (та ін.), згадали лікарів Лєбєдіна, Лапшина, М.Ф. Тарана, В.Ф. Канівця, Зайченка, Ф.І. Сирицина, Кравця, В. Зіненка, М.П. Кобу та ін.
У тяжкі роки лихоліття 30-х Вам вдалося здобути спеціальну ветеринарну освіту (таку необхідну на селі) і добрими словами відмітили своїх наставників: слова подяки отримав директор технікуму, який у скрутну годину допоміг двом напівсиротам залагодити своє скрутне матеріальне становище. На зароблені гроші Ви змогли ще й привезти рідним гостинці (батьки були вражені!).
Ми отримали від Вас підтвердження невтомної праці повоєнних голів колгоспів нашого району: В. Яреська, А. Іванисенка, І.Я. Лутицького, М. Тереха, О.Ф. Петриковського, І. Мележика, Ю. Калініченка, В. Євтушенка, П.Я. Танчика, І.С. Дубини, О.Д. Католика, Гарбуза, Ляшенка, Багна, Кулика та багатьох інших.
У розмовах і спогадах були відмічені ділові організаторські здібності тодішніх керівників Гурова, Земляного, Волкова, Козаченка, Калача, І.І. Грушового, М.І. Самілика, В.В. Сухого, В.О. Попова, І.Т. Москаленка, В.І. Пузіна, В.Г. Литвина, В. Видайка, М.І. Давиденка й інших добросовісних функціонерів.
А про Вас і Ваші добрі діла пам’ятають колишні працівники свиновідгодівельного комплексу, учасники художньої самодіяльності в с. Веселе, районному будинку культури. Сьогоді про це говорять молодші Ваші колеги, знайомі, рідні.
Дай Боже нам не один раз ще зустрітися з Вами за святковим столом і підняти заповітну кришталеву чарочку благословенної пам’яті про наш дорогий край.
Петро БАБЕЦЬ
