Друге життя Новопідгороднянської бібліотеки

У кожному населеному пункті є бібліотека або пункт видачі літератури. Це інформаційний, культурний і освітній осередок. У Новопідгородному таким осередком є філія №6 КЗ «Центральна публічна бібліотека» Межівської селищної ради». Відвідавши бібліотеку, ми поспілкувалися з її завідуючою Іриною Туєвою.

Як було донедавна

Заснований заклад у 1955 році. Протягом багатьох десятиліть експлуатації його технічне та матеріальне оснащення не поновлювалося, прийшло в невідповідність до нових стандартів. Бракувало обладнання, не було доступу до сучасних технологій. У користувачів втрачався інтерес не лише до читання, а й до бібліотеки взагалі. 15 років бібліотека розташовувалася в приміщенні, де колись була аптека. Три окремі кімнати мали недостатню площу для організації якісного процесу спілкування та обслуговування користувачів. Саме тому і з’явилася ідея адаптації закладу до сучасних стандартів, потреб та вимог членів громади через участь в обласному конкурсі проектів і програм розвитку місцевого самоврядування.

Як стало зараз

У 2018 році було реалізовано проект «Створення нового сільського публічного простору. Від спілкування до порозуміння та згуртування громади з метою її сталого розвитку». Для створення такого простору зробили ремонт приміщення, перепланувавши його (з двох окремих кімнат зробили один великий простір).

Також придбали сучасне обладнання та оргтехніку для належного функціонування виставкової та лекційної зали, дитячої та Wi-Fi зон, проведення масових заходів різного формату, тренінгів, зустрічей тощо.

Бібліотека стала дискусійною платформою непублічним людям, які ніколи не були депутатами чи великими громадськими діячами але які, кожен на своєму рівні, роблять багато добрих справ для громади. Можна сказати, що з реалізацією проекту змінилося все.

 

Що ж у планах?

Про плани на майбутнє ми поговорили з завідуючою бібліотеки Іриною Туєвою. Пані Ірина має чималий стаж – 34 роки. Тому заклад став для неї другою домівкою. У планах – розширити спектр діяльності. Є кілька задумок, розповідає вона:

1. Клуб вихідного дня дискусійного спрямування для молоді. Дуже часто у соцмережах молоді люди дискутують з того чи іншого приводу, висловлюють невдоволення, критикують владу різних рівнів – від старости до президента. Але ці дискусії і суперечки не мають продовження, бо часом автори і на відповіді не зважають, залишаються при власній думці. Тому в нашому громадському просторі (а саме ним є бібліотека) вони зможуть зібратися і не лише обговорити те чи інше важливе питання, але й дати конструктивні пропозиції, окреслити рамки власної участі у їх реалізації. Це буде набагато дієвіше для вирішення нагальних проблем громади.

2. «Зелена бібліотека» – обладнати подвір’я, щоб можна було проводити заходи на свіжому повітрі, або й просто почитати в літню спеку у затінку.

3. «Майстер-лінія» – серія майстер-класів від односельців з народних ремесел (в’язання віників, вишивання, кулінарія тощо).

Хто читає і що читають?

Говорить пані Ірина:

– Багато людей ідуть до бібліотеки поспілкуватися. Але й читачів маємо півтисячі чоловік. Це жителі Новопідгородного і сусідніх сіл, діти-студенти, що їдуть додому на канікули та вихідні, онуки новопідгородян, які приїжджають в гості до бабусь та дідусів (на їх формулярах я для себе зазначаю, чий це онук чи онучка). Хтось бере книги щотижня, хтось кілька разів на рік. Є величезні любителі читати, які ні на що не проміняють друковане видання. Ніяка електронна книга не замінить їм звичайної паперової. Хтось тільки починає свій шлях до книги, а хтось уже є ветераном у цій царині.

Читають різні книги. Школярі опановують шкільну програму, і сільська бібліотека є помічником у цьому. Малеча надає перевагу казкам. Взагалі, діти полюбляють науково-популярний формат – дитячі енциклопедії. Багато читачів старшого покоління уподобали твори воєнної тематики. Популярністю серед прекрасної частини населення користується серія «Жіночий роман». Зараз надходить нова література, сучасна українська. Важливо, що вона цікавить багатьох, особливо покоління середнього віку. Це твори про події сьогодення, переосмислення подій минулого. Цікаво, що ті читачі, які десятиліттями брали російськомовну літературу, зараз читають українською твори сучасних авторів. А ще дуже популярний серед населення детектив. Рекомендую відвідувачам ті книги, які сама прочитала, особливо, якщо дуже сподобалися.

Не читанням єдиним…

Крім книжок бібліотека цікава багатьма новими можливостями. Мережа Інтернет розширила інформаційні обрії. Школярі приходять готувати домашнє завдання, пограти в ігри. Дорослі можуть оплатити комунальні послуги, поспілкуватися онлайн.

 

Минулого року започаткували кінопокази – спільні перегляди художніх фільмів. Перша спроба була досить вдалою: старшокласники переглянули стрічку “В моей смерти прошу винить Клаву К.”Виявляється, проблеми, які хвилювали підлітків у 80-х роках минулого століття, і сьогодні важливі для їх дітей.

При бібліотеці вже восьмий рік діє любительське об’єднання «Пані». Заняття проходять різнопланові, теми добираються актуальні і цікаві. Народні звичаї, традиційні свята, кулінарія, мистецтво – усе, що цікавить жінок. Крім того, майже всі члени об’єднання є учасницями сільської художньої самодіяльності, що ще більше згуртовує.

Які потреби у сільської бібліотеки?

Пані Ірина просить не багато. І просить не для себе. Є величезна необхідність у періодиці. Газети, журнали – це було б дуже доречно. Старше покоління читачів залюбки читає «Сільські вісті», «Дім. Сад. Город», «Порадницю» та іншу пресу.

А про що ж мріє сільський бібліотекар, ми теж запитали Ірину Туєву:

– Хочу, щоб у бібліотеки було більше читачів. Щоб приїжджали до нас цікаві спікери, їх із задоволенням би послухали (як от були в нас брати Капранови, Леся Степовичка). На масових заходах хочеться бачити більше чоловіків. Одним словом – мрію, щоб бібліотека розвивалася і жила. А разом з нею і Новопідгородне.

Бібліотеку відвідала Антоніна ТАРАСЕНКО