Межівщина від А до Я: розповідаємо все про рідний край за алфавітом
Саме так найзручніше, коли є багато чого сказати. Тоді нічого не пропустиш…
За що ми любимо свою землю?
За природу, за людей, за можливості, які відкриваються перед нами.
Та просто за те, що на ній живемо! І вам розповімо. По порядку…
А – Аграрії
Межівщина – край хліборобський. Сільське господарство є однією з найважливіших галузей економіки селищної громади і району. Сьогодні площа сільськогосподарських угідь складає понад 93 тис. га, у тому числі майже 91 тис. га ріллі, яку обробляють 26 товариств, 88 фермерських господарств, 1419 одноосібників. Хлібороби – люди, на яких тримається життя району.
Б – Сава Захарович Божко
Український письменник і журналіст, член літературної спілки «Плуг», в’язень сталінських концтаборів Сава Божко народився 24 квітня 1901 року у селі Крутоярівка (зараз Межівський район Дніпропетровської області). Закінчив початкову школу, Павлоградську учительську гімназію. Працював журналістом у редакціях газет «Червоний кордон», «Студент революції», «Селянська правда». З 1922 по 1932 р. Сава Божко був членом спілки селянських письменників «Плуг», потім – Всеукраїнської спілки пролетарських письменників, а з 1934 року він – член Спілки письменників України. Автор книг «Козаччина», «Над колискою Запоріжжя», «В степах», «Чабанський вік», «Українська Шампань» та ін.
Помер 1947 року, похований у рідному селі Крутоярівці. На його могилі стоїть скромний пам’ятник із викарбуваними словами: «Український письменник Сава Божко. 1901 – 1947». Пам’ять про письменника не згасає завдяки діяльності краєзнавців, літературознавців, журналістів Донеччини, Дніпропетровщини, Херсонщини: проводяться науково-практичні конференції, поглиблюються дослідження життєпису та творчості С.З. Божка.
В – Відеоролики
Щороку навесні у Межовій проходить селищний конкурс відеороликів «Полюби Межівщину, як люблю її я». Участь у ньому беруть усі, хто хоч раз тримав у руках відеокамеру. Адже через об’єктив часом можна побачити те, чого не помітиш неозброєним оком. І щоразу Межівщина розкривається з усе нових і нових сторін. Люди, події, історії – усе це знаходить відображення в роботах конкурсантів. Захід, вартий уваги не лише жителів громади, буде цікавим і пізнавальним для наших гостей.
Г – Громадська організація
Громадська організація «Крок у світ» не дивлячись на «юний вік», добре відома у Межовій і по всій громаді. Їхню дружну команду завжди можна зустріти на різних масових заходах у селищі, на святах. Проводять майстер-класи, ігри, конкурси, влаштовують розпродаж власних виробів. Біля цих активних членів громади завжди збираються діти, молодь. Бо об’єдналися в ГО люди, яких хвилюють важливі питання: зміцнення соціальних зв’язків, виявлення і реалізація громадських ініціатив, організації дозвілля.
Головна ідея цієї громадської організації – створити для молоді та активних громадян всі умови в ОТГ, щоб було куди піти після уроків, з користю провести час, щоб кожному хотілося повернутися в селище після навчання, жити тут, створювати сім’ї. Тому взяли участь у конкурсі проектів, оголошеному БУР. І як новорічний подарунок отримали звістку про відбір Межової для БУРтаборування. Цього року «крок у світ» та вся Межова чекають БУРівців для створення молодіжного простору.
Ґ- Ґлід
У балках та лісосмугах росте колючий чагарник, який навесні іприваблює білим цвітом, а восени – яскравими червоними ягідками. Це ґлід. Лікарська рослина, яка дуже помічна при високому артеріальному тиску. Тому й ходять межівчани у вересні-жовтні збирати цю диво-ягідку, щоб бути здоровими.
Д – Довгожителі
Ганна Михайлівна Добжанська– найстарша жителька Межівської громади. Минулої осені жінка відзначила свій 101-й день народження. Попри поважний вік жінка залишається в доброму гуморі, пам’ятає події далеких часів, радо ділиться з оточуючими спогадами, передає їм життєву мудрість і багатий віковий досвід.
Заслужений працівник сільського господарства, досвідчений зоотехнік, Ганна Михайлівна жила і працювала в унісон з Межівським районом, адже вони майже ровесники! А ще ця заслужена жінка має величезну пристрасть до народної пісні, до хорового мистецтва. І зараз на стіні в її оселі красується гітара, яка довгі роки була незмінним супутником у житті.
Е – Енергія природи
Один з перспективних напрямків застосування енергозберігаючих технологій, які впроваджує Межівська громада – використання енергії сонця. Сьогодні це особливо актуально у зв’язку з невигідністю традиційних джерел. Наразі сонячні батареї вже встановлені у кількох приватних господарствах.
Межівська ОТГ звернулася до двох великих компаній – «Нібулон» і «ДТЕК-Дніпрообленерго» з проханням щодо реалізації на території громади своїх інфраструктурних об’єктів – сонячних електростанцій та елеваторів.
Є – Євгенія Цвєтанська
Українська журналістка Євгенія Цвєтанська народилася 1988 року у Межовій. Шлях в журналістику розпочався у дитячій школі преси і телебачення у Дніпропетровську (нині м. Дніпро). Євгенія Цвєтанська починала працювати в «Сніданку з 1+1», в рубриці «Міста. Мій Путівник». У редакцію новин «Спецкор» та ТСН Цвєтанська перейшла влітку 2013-го, а вже з жовтня 2014-го почала працювати в зоні АТО на Луганському напрямку. Вона мала знімати соціальні сюжети з прифронтових міст, проте вже під час першого відрядження за власним бажанням поїхала в саму гущу подій – місто Щастя, яке на той момент було під обстрілами бойовиків. Сюжети Євгенії стали невід’ємною частиною випусків ТСН та «Спецкору», бо показували найгарячіші події з передової.
Ж – «Живоносне джерело»
Смак яблук фермерського господарства «Живоносне джерело» добре знають жителі не тільки Межівського району, а й далеко за його межами. Географію ринку збуту продукції саду сьогодні важко окреслити навіть самому голові господарства Петру Васильовичу Ляховичу.
Важливо, що яблука якісні і надзвичайно смачні. До Дня Святого Миколая та Нового року їх отримують у подарунок вихованці дитячих садків та шкіл. А ще їх смак добре знають на передовій наші захисники, бо Петро Васильович систематично відправляє яблука з волонтерами в зону проведення ООС. Ці яблука – з присмаком доброти. На 40 га саду, розташованого у затишній місцевості поблизу села Миколаївка, сьогодні вирощується понад 20 сортів яблук. А ще груші, абрикоси, сливи, персики і черешні.
З – Затірка
На Межівщині затіркою називають те, що на Полтавщині зветься качана каша. Вона є своєрідним брендом громади. Готується з трьох інгредієнтів – пшона, яйця та борошна (пшеничне, біле). На 100 г пшона потрібно щонайменше десяток яєць, які потрібно збивати виделкою до рідкої консистенції. Кашу можна накачати до розміру сої чи горошини. Готується вона на м’ясному бульйоні або на молоці. Труть затірку у нас майже в кожному селі, але найактивніші берегині стародавньої традиції проживають у селах Веселе та Преображенка.
И – Ива
Саме так, ива. Та сама верба, яка доволі поширена у нашому регіоні. І це не буде помилкою, бо майже сотню слів на “и” знаходимо у словнику Бориса Грінченка (ива, индичка, иржа, искра, ирій, ирод). Їх, до речі, часто використовували класики української літератури у своїх творах аж до 30-х років ХХ століття. Все це свідчить про те, що слова, які починаються на “и”, цілком властиві нашій мові. А верб (ив) у нас дійсно багато – понад річками, на берегах ставків і просто на вулицях. Гарне дерево з доволі цікавою назвою.
І – Інклюзивно-ресурсний центр
Другий рік у Межовій діє ця комунальна установа. Це справжня оаза милосердя і розуміння для дітей з особливими потребами та їх батьків. До ІРЦ можуть звернутися батьки дітей віком від 2 до 18 років для здійснення комплексної оцінки дитини, визначення її особливих освітніх потреб, розробки індивідуальної програми розвитку та отримання психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг.
Як розповіла директор установи Ліана Фалько, Центр постійно відвідуют від 35 до 40 дітей. І це не лише діти Межівської ОТГ. Активною є співпраця із Слов’янською сільською радою, а з вересня минулого року заняття почали відвідувати і діти з Новопавлівської громади.
Ї – Їжак
Ці тваринки приносять багато користі в наших господарствах, виловлюючи шкідників. Правда, миші – не їжача їжа, не можуть вони за ними ганятися. А от осині гнізда їжаки поїдають залюбки. Дуже цікаво спостерігати за ними, коли вони пізно ввечері виходять поїсти до мисочки, яку господар для них наготує. Їжак — тварина, наділена в народних повір’ях мудрістю і цілющими властивостями.
Й – Йорж
Йорж – найпопулярніша риба у молодих рибалок. Їх так прозвали за гострі колючки. У кулінарії цінна риба, бо юшка з неї просто неперевершена. Про ловлю йоржів можна сказати, що це механічне заняття – «зловив-вийняв». Але весь секрет полягає в тому, щоб обрати правильно місце ловлі. Втім, наші рибалки знаються на всіх тонкощах, а тому улови завжди мають відмінні.
К – «Колосок»
Єдиний в Україні пам’ятник пшеничному колоску знаходиться в Межовій. Він встановлений у 1984 році до 100-річчя селища. Унікальний тим, що є єдиним в Україні 3-D зображенням колоска такого розміру. Заселення місцевості пов’язане з будівництвом залізниці Юзівка – Катеринослав, яке завершилося в 1884 році. Тоді ж була збудована і станція Межова, яка дала ім’я сучасному селищу. З 1925 року Григорівка стала центром Межівського району. На початку того ж року у трьох селах – Григорівці, Новослов’янці та Кам’янці – нараховувалось 571 господарство і проживало 2978 чоловік. Тут працювали 5 вітряних і 2 парові млини, олійниця, шкіряний завод. От і дивиться колосок у трьох напрямках сіл, які утворили єдине селище Межову.
Л – «Лілія»
Під час літніх канікул питання дозвілля дітей постає особливо гостро. Беззаперечно, що відпочинок на березі річки є найбільш привабливим. І таким мальовничим місцем на Межівщині є КЗ «Сільський позаміський заклад оздоровлення та відпочинку «Лілія» Новопавлівської сільської ради».
Розташований він серед чарівної незайманої природи, буйного різнотрав’я, віковічних дубів та кленів, цілющого аромату хвойного лісу, природніх водоспадів. Уже майже шість десятиліть, починаючи з 1961 року, щоліта він наповнюється веселим дитячим щебетом. Табір «Лілія» – це місце, де малі відпочивальники знаходять багато вірних і цікавих друзів, стають учасниками захоплюючих справ.
М – «Межівське бісероплетіння»
Винахід межівчанина Олександра Костирі – апарат для створення картин з бісеру – вже став відомим на всю Україну. Він переміг у номінації «Довільна робототехніка» на фестивалі BestRoboFest. Там пристрій викликав справжній фурор. Адже цікаво спостерігати, як працює диво-машина. На семи рівнях розміщені сім пристроїв («робочих рук»), які захоплюють з окремих секцій бісеринки і нанизують їх на волосінь. У комп’ютері закладена програма, яка задає зображення, що має бути на картині.
І намистинки розміщуються на волосіні у строго визначеному програмою порядку, не відпадають. До того ж вони не зміщуються за віссю, стають рівненько. Потім ці кольорові стрічки вручну наклеюються за схемою малюнка на картину. Кілька днів – і шедевр готовий. Якщо робота призупиняється, то комп’ютер запам’ятовує останній крок і вже далі роботу продовжує з точки зупинки. Зручно і набагато швидше, ніж виготовляти картину вручну. Хочете побачити? Завітайте в Межову!
Н – «Натхнення»
Слава про зразковий танцювальний колектив «Натхнення» лине далеко по Україні. Жодне свято не обходиться без запальних виступів юних танцюристів, вони дарують глядачам радість і величезну насолоду. Засновником і першим керівником ансамблю був Микола Іванович Кривонос.
Своїм творчим доробком він залишив про себе пам’ять на віки. Зараз колектив очолює його учениця Анастасія Птиця. «Натхнення» є неодноразовим лауреатом премій та призером багатьох фестивалів і конкурсів різних рівнів.
О – Обжинки
Прекрасне свято завершення жнив. У агарному краї довгоочікувана пора, коли зібрано збіжжя, коли люди знають, що рік попереду буде з достатком. Святкують обжинки у різних селах по-різному. Але завжди з радістю!
П – Пам’ятний знак Небесній Сотні та загиблим учасникам АТО
У центрі селища встановлено меморіальний знак Небесній Сотні та загиблим учасникам АТО. Межівщина межує з Донецькою областю, тому її жителі добре знають, що таке війна. Троє межівчан склали голови на східних фронтах. Через наш район кілька років поспіль ішла на передові рубежі військова техніка. Багато особистих знайомств зав’язалося у земляків-межівчан з бійцями, які прямували на схід. Тому меморіал символізує глибоку пам’ять поколінь та шану загиблим захисникам країни, які виборювали світле майбутнє. На стендах, розміщених по обидва боки двох жовто-синіх колон, з’єдних угорі, фотографії Героїв Небесної Сотні та світлини місцевих захисників, які загинули в АТО: Олега Кулиненка, Сергія Сидоренка, Андрія Шульги. До речі, у підготовці макета меморіалу брали участь і місцеві мешканці, і демобілізовані бійці.
Р – Ремесла
У Межівському будинку дитячої та юнацької творчості діє творче об’єднання «Народні ремесла», керує яким Воскобойник Надія Ізатулівна. За два десятиліття роботи багато талановитих випускників має. Нинішні гуртківці – теж гордість керівника. Одна з юних майстринь – Альона Узбек – за результатами минулого року була висунута на звання «Людина року-2019» у номінації «Юний талант».
П’ятнадцятирічна школярка умілими руками створює справжні солом’яні шедеври. Дивуєшся, як із звичайної соломки юна майстриня творить неймовірні речі: ляльки, капелюхи. Солома – гарний, «сонячний» матеріал, але потрібно знати, як з ним поводитися. Цим премудростям і навчає пані Надія своїх гуртківців.
С – «Степова перлина»
Міжрегіональний мистецький фестиваль хореографії, вокалу, декоративно-прикладної творчості «Степова перлина» є брендом Межової.
Продемонструвати свої таланти до невеликого селища з’їжджаються колективи, солісти, майстри народних ремесел з різних областей України – від Луганської до Закарпатської. Виступати на «Степовій перлині» престижно і знаково. Цьогоріч він буде ювілейним, десятим.
Т – Туризм
Межівщина активно розвиває туристичну галузь. Робиться це у двох напрямках. Перший напрямок – це маршрути вихідного дня, які базуються на краєзнавчому матеріалі. Другий – зелений туризм. На території району, у селі Слов’янка, уже не перший рік функціонує туристична садиба «Перлина степу».
Гарний, мальовничий краєвид долини невеликої річки Бик зачаровує своєю неперевершеністю. І сама садиба приваблює все більше і більше відвідувачів. «Перлина степу» – це і гостьовий будинок, і басейн з підсвіткою, і хата-мазанка, в якій розміщено предмети старовинного українського побуту, і чудові зони відпочинку. Зелена садиба чекає на відвідувачів цілорічно.
У – Убрус (рушник)
Одне із значень цього слова – рушник. Ось як співається у пісні:
«Хліб та сіль, хліб та сіль –
Вишитий убрус.
Хліб та сіль, хліб та сіль –
Україна-Русь».
Кожен старостинський округ Межівської громади має рушника-оберега, якого вишивали місцеві майстрині.
Це велике полотно з традиційними візерунками, притаманними тому чи іншому селу та з вишитою назвою округу. Візитна картка старостинського округу на всіх заходах громади.
Ф – Фелтінг (валяння)
Ім’я зорянської майстрині Тетяни Довгоспиної відоме багатьом шанувальникам ексклюзивних речей, і не лише в Зоряному. Валяння вовни в руках цієї талановитої рукодільниці – це завжди щось неймовірне!
Вона зуміла перетворити звичайні повстяні капці на витвори мистецтва – стильні, оригінальні, не схожі на жодні інші. З рук майстрині-валяльниці виходили різні речі: клатчі, шарфи, капелюшки, навіть літній одяг. Але душа прикипіла до різноманітного взуття. Це і домашні капці, і жіночі чобітки, і чоловічі черевики.
Причому взуття і робоче, і на вихід. Роботи пані Тетяни знаходять шанувальників і в Україні, і навіть за кордоном. Якось відправляла пару взуття аж у грецькі Салоніки!
Х – Художники
Славна межівська земля талантами. Тут живуть і творять майстри пензля: брати Володимир та Анатолій Чорні, Аделаїда Іщенко, Тетяна Велика. У кожного свої улюблені теми, свій стиль. Але шанувальників кожен має чимало. Усі художники – аматори, але це ніяк не зменшує значимості того, що вони створюють. Бо кожна картина – це голос душі митця.
У минулому зварювальники, брати Чорні відомі й поза межами області. Володимир Пантелійович – майстер пейзажу, Анатолій Пантелійович надає перевагу портретам.
Тетяна Петрівна Велика у школі навчає дітей історії. А історію свого внутрішнього світу передає у творчих роботах.
Молода художниця Аделаїда Іщенко навчається у Криворізькому педагогічному університеті, веде гурток образотворчого мистецтва «Веселка». А її творчість присвячена природі – горам та степам. І коням, яких дівчина любить і малює змалку.
Роботи майстрів живопису демонструються на різноманітних виставках, фестивалях.
Ц – Церква
Свято-Успенська церква зведена у 1830 році. Побудовано її на честь Успіння Пресвятої Богородиці. 1972 року храм було зруйновано вщент. На місці зруйнованого Успенського храму побудована середня школа № 1. Коли в смт Межова була зареєстрована православна громада УПЦ (МП), під Свято-Успенський храм було віддане у власність інше приміщення. Будівлю переобладнали під храм із дзвіницею і куполом. 7 вересня 2002 року новий храм було освячено.
Ч – Чемпіони
Саме чемпіонів різних рівнів (від районного до міжнародного) виховують тренери з пауерліфтингу Віктор Васильович Даценко (Межова) та Юрій Васильович Білик (Новопавлівка).
Команда Межівського району завжди гідно виступає на виїзних змаганнях. Самі межівчани теж з радістю приймають гостей на Відкритому турнірі Межівської селищної ради з класичного пауерліфтингу пам’яті нашого земляка, героя-десантника Олега Кулиненка. На сьогодні турнір є не просто невід’ємною частиною спортивного життя Межівської громади, а однією з її яскравих візитівок.
Захід має серйозний авторитет серед атлетів нашої області та сусідніх регіонів. Більше того – він внесений до календарного плану змагань Федерації пауерліфтингу Дніпропетровської області, а на його відкриття з року в рік незмінно приїжджає голова Федерації – Андрій Опікун.
Ш – Шахи та Шашки
При Межівській центральній публічній бібліотеці діє любительське об’єднання «Інтелект нації», яке згуртувало усіх любителів гри в шахи та шашки.
Шахи – це гра у якій ніколи не програють, а кожна партія навчає мислити по-новому, дає можливість корисного спілкування з новими друзями. Щоразу члени об’єднання отримують величезне задоволення від зустрічі.
Щ – Щедрівки
Саме щедрівками примітний місяць січень на Межівщині. Бо щедрують тут майже всі – і діти, і дорослі. Дуже добре збереглася ця традиція у нашому краї.
А ще збираються щедрівники та колядники до Центру культури та дозвілля на фестиваль-конкурс «Колядує Межівщина», щоб показати найкращі традиції свят різдвяно-новорічного циклу. Це і вертепи, і виконання щедрівок (як старовинних, так і сучасних), і демонстрація обрядових дійств. Виступають гуртами, родинами. І щороку яскравіше!
Ь – Молод(ь)
Молодь Межівщини – це її майбутнє. Активна, небайдужа, ініціативна, креативна. Бере участь у розробці проектів. Допомагає у благоустрої населених пунктів. Долучається до волонтерської діяльності. Здобуває знання, щоб втілити їх для розвитку громади.
Багатьом молодіжним починанням дав поштовх І-й Молодіжний Форум “НАШЕ МІСЦЕ», який відбувся в березні минулого року. Участь у зібранні взяли професіонали своєї справи, креативні спікери та модератори – представників іноземних фондів, вищих навчальних закладів, обласної адміністрації.
Ю – Ювілей
У травні цього року районна газета «Межівський меридіан» відзначає 90-річний ювілей. Спочатку «Зірка», потім «Червона зірка», а сьогодні «Межівський меридіан» від самого початку є незмінним супутником існування Межівського району. Усе, що відбувалося і відбувається в житті мешканців Межівщини, так чи інакше знаходить своє відображення на шпальтах видання. У центрі більшості матеріалів залишається людина – з усіма її чеснотами та недоліками. Переважно людина праці, яка творила історію нашого рідного краю.
Я – Людмила Яцура
Місцева поетеса, чиє творче слово звучить не тільки на рідній Дніпропетровщині, але вже і по всій Україні та за її межами. Через поезію Людмила Олександрівна передає власне глибоке відчуття життєвих колізій, через призму народних звичаїв, традицій, переконань. Одна з найсильніших сторін творчого доробку Людмили Яцури – соціальна зорієнтованість поезій, адже авторка відгукується на важливі події сьогодення, не боячись сказати про них, хоч часом і гірку, але правду. Біолог за фахом, поезією захоплюється з дитинства.
Творчий доробок Людмили Яцури складає не одну збірку: «Енергія життя» (2008), «Дощик сонячний» (2008), «Рушник любові» (2009),»Жити добрим» (2009), «Вітерець новорічний» (2009), «Абетки лікарських рослин» (2011), «Встречая луч рассвета» (2011), «Выбирая свой путь» (2011), «Дівчинка-весна» (2012), «Дві чаклунки — дві руки» (2014) та інші.
Вірші поетеси увійшли до колективних збірок, зокрема до збірки «Материнська молитва. Українки — героям Майдану», «Небесна сотня». Людмила Олександрівна – часта гостя на різноманітних культурно-мистецьких заходах, незмінний член журі літературних конкурсів.
