Пам’ять, що непідвладна часу…
Далекого 1941 року боронити рідну землю від нацизму пішли понад 6 тисяч наших земляків – жителів Межівського району, серед них і комсомольці-добровольці, які 17-річними юнаками одягли солдатські шинелі. Понад 1,5 тисячі з них не повернулися до рідних домівок…
Ідуть роки… Одиниці залишаються серед нас – живих свідків Другої світової війни, рядових героїв кровопролитної і священної битви за свободу рідної землі.
У ці дні наш святий обов’язок схилити голови перед мільйонами загиблих, а також згадати про тих, хто живе нині поруч з нами, а тоді – 76 років тому – зі зброєю в руках пройшов тяжкими й жахливими дорогами війни, віддіючи все задля Перемоги.
Сьогодні, на території громад Межівщини залишилося лише четверо ветеранів, які брали безпосередню участь у бойових діях 1939-1945 років. «Межівський меридіан» знову і знову згадує імена наших мужніх земляків, які боронили та звільняли рідну землю від нацизму.
Дмитро Павлович ДАШЕВСЬКИЙ
Бойове хрещення 19-річний сержант 1002-го Львівського полку Дмитро Дашевський отримав під час наступу 4-го Українського фронту у січні 1945-го у Домбровсько-Силезькому промисловому районі Польщі.
– Спочатку «обробка» артилерією до 1-ї години ночі, – згадує ветеран. – Потім – авіація… І нарешті – атака піхоти… Всю ніч сапери робили прохід через мінне поле і помічали його червоними прапорцями.
Після прориву оборони німців по всій лінії фронту почався невпинний наступ, звільнюючи Польщу від фашистських загарбників.
19 лютого 1945 року у бою за місто польське місто Катовіце (столицю Сілезького воєводства) Дмитро Дашевський був поранений.
День перемоги 9 травня 1945 року зустрів в госпіталі м. Краків.
Після шпиталю проходив службу в інших частинах Прикарпатського воєнного округу м. Мукачево аж до 1950 року.
Нагороджений орденом «Вітчизняної війни 2 ступеня», орденом «Богдана Хмельницького», медаллю «За перемогу над Німеччиною».
Анатолій Порфирович ЯНЧЕНКО
Не дивлячись на юний вік, уродженцю села Василівка Межівського району Анатолію Янченку довелось відчути смертельний подих війни у самісінькому її горнилі.
Добре пам’ятає нищівні нальоти німецьких бомбардувальників на місто Горький (нижній Новгород), де проходив навчання на командира зенітно-артилерійської установки.
Бойовий шлях розпочав у 1944 році.
Війна для нього не завершилася 9 травня 1945-го – разом з однополчанами відправився на Далекий Схід, де саме починалася війна з Японією на території китайської Манчьжурії.
Служив в армії довгих сім років.
Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медалями Жукова та «За перемогу над Японією».
Микола Федотович БІЛОКІНЬ
Призваний до лав збройних сил Межівським райвійськкоматом 7 жовтня 1943 року.
Бойове хрещення отримав під час бойових дій на території Латвії та Польщі у складі 250 стрілецького полку 82 стрілецької дивізії.
Після серйозного поранення тривалий час лікувався у шпиталі.
Нагороджений орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня і «За мужність», медаллю Жукова.
Нині проживає у с. Богданівка.
Михайло Григорович МІЩАНИН
Народився 15 жовтня 1927 року.
Призваний до лав радянської армії Межівським райвійськкоматом у жовтні 1944 року.
Брав участь у війні з Японією.
Інвалід війни.
Нагороджений орденом «За мужність».
Нині проживає у с. Богданівка.
