Герої живуть, доки про них пам’ятають
14 жовтня Україна відзначає День захисника Вітчизни. Цього дня ми згадуємо всіх, хто захищав і захищає суверенітет та цілісність держави. Ми вдячні кожному військовослужбовцю за можливість спокійно жити, навчатися, працювати. Та, на жаль, не кожному з них ми можемо подякувати, дивлячись в очі. Бо не всі повертаються додому живими.
Межівщина втратила на східному фронті трьох синів-героїв: солдата Шульгу Андрія Миколайовича, старшого сержанта Сидоренка Сергія Івановича, солдата Кулиненка Олега Сергійовича.
І тепер вони дивляться на нас із фотографій та з холодного гранітну пам’ятників…
Андрій Миколайович Шульга народився 22 січня 1993 року у селищі Демурине. Закінчив загальноосвітню школу. 2013 року пішов до війська на службу за контрактом у 25-ту Дніпропетровську окрему повітрянодесантну бригаду. Знали його як справжнього десантника – витривалого, дисциплінованого. Мав позивний «Шульц».
14 червня 2014-го під час виконання завдання юнак загинув над Луганським аеропортом разом з побратимами у сумнозвісному військово-транспортному літаку Іл-76.
У Андрія залишились батьки, брат, цивільна дружина та донька.
Сергій Іванович Сидоренко народився в Новопавлівці 30 вересня 1980 року. Зростав у дружній багатодітній родині. У складі миротворчого контингенту ООН Сергій брав участь у кількох миротворчих місіях – в Демократичні республіці Ірак, тричі – в Сьєра-Леоне, двічі – в Ліберії. Коли на українську землю прийшли агресори, професійний військовий, не вагаючись, пішов боронити рідну землю у складі 93-ї окремої механізованої бригади.
29 серпня 2014-го біля села Новокатеринівка Донецької області боєць не вийшов з Іловайського котла: «зелений коридор» виявився пасткою.
Вдома не дочекалися чоловіка і батька дружина та двоє дітей.
Олег Сергійович Кулиненко побачив світ у селі Зоряне 15 лютого 1996 року. У майбутньому він міг стати олімпійським чемпіоном, завойовувати золоті медалі на теренах силового спорту. Адже він у свої вісімнадцять вже був чемпіоном України з пауерліфтингу 2013 року, срібним призером Чемпіонату України з пауерліфтингу 2014-го, кандидатом у майстри спорту.
Але хлопець обрав службу в армії (потрапив туди аж за третім разом), свідомо пішов захищати Вітчизну у складі 25-ї окремої повітрянодесантної бригади.
До дев’ятнадцятого дня народження Олег не дожив три тижні – поліг смертю хоробрих у бою поблизу Авдіївки.
З 2015 року в Межовій на його честь проводять турнір з пауерліфтингу. Також він ушанований меморіальною дошкою на парадному вході ліцею-інтернату, де навчався.
А мама не дочекалася сина додому…
