Його справи говорять самі за себе!

Цими днями перестало битися серце відомої на Межівщині людини: керівника, Заслуженого працівника сільського господарства України, Почесного громадянина селища Межова – Олексія Івановича Зоца.

Громада колишнього Межівського району – виконавчий комітет та депутатський кор
пус Межівської селищної ради, Слов’янська сільська рада, колеги по роботі, а це насамперед ветерани праці, глибоко сумують та вислювлюють щирі співчуття рідним та близьким…

Цей нарис ми разом з його колегами готували до 70-річчя Олексія Івановича…

Є серед нас люди, яких сміливо можна назвати уособленням цілої епохи. І це зовсім не виглядає якось пафосно чи претензійно, бо… щира правда! Вони ніби є символом того часу, на який припав розквіт їх трудової діяльності.

З ім’ям Олексія Іванович ЗОЦА пов’язано кілька десятиліть історії Межівського району. Історії, яку він писав разом із своїми земляками…

Біля 20 років очолював Межівську районну раду, Межівську районну державну адміністрацію, управління сільського господарства, удостоєний високого звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

…Він не з чуток знав, що таке нелегка селянська праця. Бо народився і виріс у важкі післявоєнні роки у степовому селі Красногорівка в родині колгоспників.

Батько-фронтовик, Іван Антонович Зоц, був шанованою на селі людиною, працював трактористом, а згодом очолив тракторну бригаду колгоспу імені Леніна.

Мама, Віра Григорівна, сумлінно трудилася телятницею у цьому ж господарстві.

Трудову діяльність Олексій Іванович починав звичайним шофером у рідному колгоспі одразу після закінчення середньої школи. Потім – служба у лавах Збройних сил, після якої знову сів за водійське кермо. Виваженого, не за роками мудрого молодого чоловіка просто не могло не помітити керівництво. З 1970 року починається становлення Зоца О.І. як керівника, організатора, господарника: спочатку – бригадир комплексної бригади колгоспу, потім – заступник голови, секретар парткому.

Після закінчення Дніпропетровського сільгоспінституту та присвоєння кваліфікації «вчений агроном» йому довіряють очолити господарство у райцентрі. І молодий керівник не розгубився, а за період з 1981 р. по 1986 р. завоював неабиякий авторитет у трудовому колективі, серед колег та керівництва району.

Він не лише встигав іти в ногу з часом, а й помітно виділявся серед колег організованістю, невтомністю у досягненні поставлених завдань. Тому нікого не здивувало призначення Олексія Івановича на посаду голови районного агропромислового об’єднання.

Тепер від його рішень залежав розвиток аграрного комплексу всього району…

І він знову впорався. Хоча ситуація на зламі епох була, м’яко кажучи, складною, а в аграрному секторі й поготів. Хтось би опустив руки, злякався… Але тільки не він! Впевненою, твердою рукою намагався зберегти, врятувати те, що було напрацьовано аграріями кількох поколінь, і примножити ці здобутки.

З 1992 року Олексій Іванович Зоц – представник Президента України в Межівському районі.

З 1994 р. по 1995 р. – голова Межівської райдержадміністрації.

Він буквально жив районом, проблемами своїх земляків. У цей період на Межівщині було збудовано 2 середні школи, школу-садочок, два дитячих комбінати, будинок культури, введено в дію 184 км газопроводу, газифіковано 351 квартиру, прокладено 37,2 км доріг з твердим покриттям.

Ці цифри говорять самі за себе!

Постійно тримав під контролем питання агрокомплексу. З року в рік район вчасно завершував жнива, одержуючи високі врожаї, у рослинництві постійно впроваджувалися сучасні технології, завжди вчасною була заготівля кормів для тваринництва, підготовка об’єктів до зимівлі, господарства були укомплектовані  кадрами різних ланок.

Саме в 90-х на базі колишніх колгоспів створювались акціонерні товариства, колективні сільгосппідприємства, трохи пізніше проведено паювання землі, з’явилися фермерські господарства, яким він надавав всебічну підтримку. Бо щиро вболівав за село, яке дало йому путівку в життя.

З 1998-го по 2008-й Олексій Іванович – голова Межівської районної ради. Саме у цей період, як визнання заслуг Зоца О.І. перед державою та регіоном, його було відзначено Почесною грамотою Верховної Ради України і присвоєно звання «Заслужений працівник сільського господарства України»!

Говорячи про Зоца О.І., жителі Межівського району завжди відзначали його як господарника, вмілого організатора, керівника. Але ті, хто щодня працював з Олексієм Івановичем або хоча б одного разу був на особистому прийомі, говорять насамперед про його людяність – не показну, хвилинну, а надзвичайно глибоку, справжню, селянську, щиру.

– Коли людину щось тривожило або й взагалі вона зустріла лихо, їй радили йти до Зоца… – згадують сьогодні ветерани праці. – Розважливий на слово, щедрий на добру і вчасну пораду, без чиновницької погорди. Простий, доступний, але наполегливий у роботі, твердий у рішеннях. І це, безумовно, найкраща, найвища оцінка роботи керівника!

PS Олексій Іванович до останнього продовжував тримати руку на пульсі життя Межівщини та країни, цікавився всім: сільським господарством, громадсько-політичним життям, спортом, адже він завжди був палким футбольним вболівальником…

Світла пам’ять…