Пам’ять, народжена душею і серцем

Все далі відходять від нас, відлітають у вічність роки Другої світової війни. Але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував свого життя задля Перемоги над нацизмом…

Час – невблаганний, і сьогодні минає вже 75 років від закінчення Другої світової війни 1939-1945 років. Проте нетлінною залишається пам’ять про страждання і подвиг українського народу, який протистояв фашистській навалі у кривавому двобої не на життя – на смерть…

Зовсім не випадково саме 22 червня – у День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни, яка забрала життя кожного п’ятого українця – у селі Володимирівка Межівської об’єднаної громади відбулося урочисте відкриття реконструйованого меморіального комплексу: Братської могили воїнам-визволителям та пам’ятника односельчанам, які загинули у роки Другої світової війни.

З архівних документів відомо, що пам’ятний монумент, який протягом останніх років знаходився в аварійному стані, було зведено у Володимирівці понад 50 років тому – у 1967 р. Цей пам’ятник, без перебільшення, є святим місцем для кожного жителя села, адже розташований він на братській могилі, де поховані 19 бійців, які загинули під час звільнення Володимирівки у вересні 1943-го. Відомі прізвища лише семи з них. 12 – до сьогодні безіменні…

Також він символізує данину пам’яті всім односельчанам, які загинули у роки Другої світової війни. З тих же архівів постають перед нами 270 жителів Володимирівки, які стали на захист Вітчизни у ті буремні роки. 191 з них не повернулися до рідного села.

…Минулого року виконком Межівської селищної ради прийняв рішення про реконструкцію пам’ятника з огляду на його аварійний стан. Восени, під час проведення місцевого фестивалю «Живоносне джерело», було проведено голосування за кращий проект, у якому взяли участь як самі володимирівці, так і жителі старостинського округу. Переможцем став дійсно найкращий проект, вартістю біля 160 тисяч гривень, який профінансовано з місцевого бюджету – тобто Межівською селищною радою.

У середині квітня в жорстких карантинних умовах було розпочато роботи Комунальним підприємством Межівської селищної ради «Комунсервіс». Демонтовано громіздку стару споруду, залито міцний фундамент і зведено новий гранітний меморіальний комплекс, який сьогодні по-праву став справжньою окрасою села. Не залишились осторонь цієї значимої події місцеві сільгоспвиробники, насамперед депутат Межівської селищної ради, голова ФГ «Живоносне джерело» Петро Ляхович, Володимирівська загальноосвітня школа (директор Сидоренко В.І.,), всі небайдужі жителі села, які разом працювали над благоустроєм, наведенням чистоти та порядку на прилеглій території

…На урочисте відкриття Меморіального комплексу завітала вся Володимирівська громада, у святковій шерензі вишикувалися вихованці місцевої школи, карбує крок зміна почесного караулу біля пам’ятного знаку від учасників козацького рою «Нащадки козаків».

З вітальним словом до жителів Володимирівки звернулися Межівський селищний голова Володимир Зражевський, військовий комісар Межівського району капітан Андрій Білик, в.о. старости Наталія Горячко.

Особливим гостем заходу став заслужений ветеран – Анатолій Порфирович Янченко, який проживає у Володимирівці. Бойовий шлях він розпочав у 1944 році, службу проходив у зенітно-артилерійський полку. Не дивлячись на юний вік, Анатолію довелось відчути смертельний подих війни. Добре пам’ятає відчайдушні бої за звільнення рідної країни, нищівні нальоти німецьких бомбардувальників, загибель бойових побратимів…

Як розповів ветеран, війна для нього не завершилася 9 травня 1945-го. Разом з однополчанами вирушив на Далекий Схід, де тривала війна з Японією – тогочасним союзником нацистської Німеччини. Служив в армії довгих сім років. Нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медалями Жукова і «За перемогу над Японією».

Присутні земляки щирими оплесками вітали ветерана, який, у свою чергу, зі сльозами на очах дякував за їх пам’ять, шанобливе ставлення до ветеранів.

Нарешті урочиста мить! Право відкриття реконструйованого Меморіального комплексу надано ветерану Анатолію Порфировичу Янченку, селищному голові Володимиру Зражевському та в.о. старости Наталії Горячко.

За православною християнською традицією комплекс освятив настоятель місцевого храму протоієрей Миколай.

Від імені місцевої громади керівництву селищної ради, працівникам комунального підприємства, депутату від округу та всім небайдужим землякам щиро подякувала директор місцевої школи Валентина Іванівна Сидоренко.

…Лунають звуки метронома, у скорботній хвилині мовчання завмерла громада, почесні гості. Букети живих квітів лягають до підніжжя Меморіалу, як данина пам’яті від вдячних нащадків….

Зражевський В.М.:

– Сьогодні ми, як ніхто інший, розуміємо: що таке війна… На жаль, покоління, яке здобуло Перемогу над нацизмом, знову є свідком нового кровопролиття на українській землі. Жорстоке сьогодення навчило нас цінувати мир.
Важливо, що сьогодні ми пам’ятаємо свою історію і відновлюємо пам’ятники, що увіковічують героїв, які загинули за незалежність нашої країни.
В основі ідеї цього проекту – прагнення місцевої громади: жителів села Володимирівка і всього старостинського округу, їх депутата Ляховича П.В., в.о. старости Горячко Н.С. Всі бажаючі мали змогу взяти участь в обговоренні проекту – тобто, цей пам’ятний знак народжений в душах і серцях людей, які тут проживають.
Окрема вдячність за єднання навколо спільної мети всім мешканцям села, які доклали чимало зусиль задля благоустрою навколишньої території. І, звичайно, виконавцям робіт – Комунальному підприємству «Комунсервіс» Межівської селищної ради», які вклали в цю роботу, не побоюсь цього слова, душу і серце; зокрема майстру підприємства Ступі Олександру Олександровичу.
Звертаючись до Анатолія Порфировича Янченка, хочеться висловити щирі слова подяки за невмирущий подвиг в ім’я життя майбутніх поколінь.

Євген ТРАВНЕВИЙ