Межівська та Петропавлівська громади об’єднують зусилля, щоб зберегти медичні послуги після реформи
Межівська та Петропавлівська громади – серед перших в Україні, які вийшли з ініціативою створення спільного закладу охорони здоров’я, який матиме статус ЗАГАЛЬНОГО. На думку самоврядовців та медиків – це єдиний шлях до збереження медичних послуг вторинного рівня ( простіше говорячи, лікарні зі стаціонаром) на території в умовах медичної реформи, яка за проєктом стартує 1 січня 2024 року.
Минулого тижня делегація Межівської громади на чолі із Зражевським В.М., представники виконкому селищної ради та Центральної лікарні (мова йде насамперед про медиків), відвідали Петропавлівську громаду, де зустрілися з колегами.
Говорили знову про перспективи створення спільного медичного закладу вторинного рівня, або, простіше говорячи, як зберегти медичні послуги вторинного рівня в умовах медичної реформи, яка за проєктом стартує 1 січня 2024 року. Це вже друга зустріч на рівні громад з цього питання, яка пройшла у досить активних обговореннях.
Цього разу Межівська громада привезла із собою Проєкт МЕМОРАНДУМУ про намір утворення спільного комунального підприємства «Загальна лікарня» Межівської та Петропавлівської селищних рад» та спільного органу управління підприємством, що забезпечує надання медичних послуг жителям Межівської та Петропавлівської селищних територіальних громад.
«Межівський меридіан» вже публікував досить об’ємний матеріал на тему медичної реформи та перспектив об’єднання центральних лікарень з метою зберегти вторинну медичну допомогу на території колишніх Межівського та Петропавлівського районів.
Сьогодні ми ще раз зупинимося на ключових пунктах проекту реформи та доцільності створення спільного медичного закладу. Спробуємо, як-то кажуть, на пальцях пояснити алгоритми та ключові пункти реформи, власне, для чого потрібно об’єднання Межівської та Петропавлівської лікарень.
НАДКЛАСТЕРНІ, КЛАСТЕРНІ ТА ЗАГАЛЬНІ
Нагадаємо, що на початку липня Верховна Рада ухвалила законопроект №2347, який запускає наступний етап медичної реформи – формування спроможної мережі лікарень.
А вже у грудні 2022 року Міністерством охорони здоров’я України на громадське обговорення запропоновано Проєкт постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання організації спроможної мережі закладів охорони здоров’я», який, за інформацією авторів, розроблено «…з метою створення спроможної мережі закладів охорони здоров’я, їх розвитку згідно з сучасними підходами до формування госпітальних округів».
Отже, спроможна мережа будуватиметься за принципом госпітальних округів. Кожна область стане окремим госпітальним округом, який у свою чергу поділятиметься на кластери. У рамках одного госпітального округу лікарні будуть розділені на надкластерні, кластерні та загальні. Загалом, реформа передбачає, що найпростіші захворювання лікуватимуться якомога ближче до пацієнта – в загальних лікарнях. У разі більш складних проблем зі здоров’ям пацієнт потраплятиме у кластерні та надкластерні лікарні, які надаватимуть високоспеціалізовані послуги.
Так, наприклад, вже з початку 2023 року пацієнти з інстультами та інфарктами мають отримувати лікування виключно у спеціалізованих медичних закладах, в яких мають бути сучасні кардіоцентри. Адже наразі в Україні щороку лише від інсультів помирає 30 000 пацієнтів саме через несвоєчасну та неякісно надану медичну допомогу.
Тобто, після формування госпітальних округів пацієнт потраплятиме саме до тієї лікарні, яка відповідає його стану та матиме все необхідне обладнання для діагностики та лікування.
МИ – ПЕРШІ!
Вже сьогодні на просторах Інтернету можна знайти Проєкт спроможної мережі закладів охорони здоров’я Дніпропетровської області та карту Дніпропетровського госпітального округу та госпітальних кластерів, яка попередньо включає в себе 33 лікарні Дніпропетровщини, з них 4 надкластерні лікарні (по 2 – Дніпро та Кривий Ріг), 14 кластерних та 15 загальних лікарень.
Якщо поглянути на проєкт уважніше, то ми побачимо, що на території Синельниківського району визначено одну кластерну лікарню – м. Синельниково та одну загальну в смт Покровське. І все.
Ні Межівської, ні Петропавлівської центральних лікарень, принаймні сьогодні, в проєкті немає.
Найближча до нас Першотравенська лікарня, яка у мережі позначена, як «загальна» та місто Павлоград, де вже бачимо кластерний заклад охорони здоров’я.
Зражевський Володимир – Межівський селищний голова:
– Те, що ані Межівська , ані Петропавлівська лікарні не входять сьогодні до спроможної мережі, має спонукати громади до активізації дій по збереженню вторинної ланки охорони здоров’я на нашій території. Тільки РАЗОМ, тільки спільними зусиллями – це можливо. Так, сьогодні нам складно, бо ми – ПЕРШІ! Принаймні, ми не маємо по Україні прецедентів таких об’єднань, щоб просто перейняти чийсь досвід. Але спробувати не просто варто – а необхідно, якщо ми дивимось у майбутнє розвитку нашої території.
Я повторю те, що говорив раніше: в умовах війни сильно страждає сільське населення, в тому числі й через руйнування інфраструктури, від’їзд спеціалістів тощо. Держава робить усе можливе, але, на жаль, не в змозі врахувати всі потреби сільських територій так, як це хотіли б бачити наші жителі.
Тож ми повинні на своєму рівні принаймні зберегти якість медичних послуг вторинного рівня. Стаціонарна допомога в сільській місцевості має бути. Крапка!
Леонов Іван – заступник Петропавлівського селищного голови:
– Створення спільного закладу охорони здоров’я – це єдине правильне раціональне рішення. З одного боку, ми розуміємо, що медицина – це прерогатива держави, тобто фінансування з НСЗУ і т.д. Але, з іншого боку, у світлі медичної реформи та формування спроможної мережі медичних закладів у 2024 році ми можемо опинитися в ситуації, коли наші лікарні просто не зможуть надавати послуги вторинного рівня. Тобто, прийде певна дата і послуги стаціонару наші мешканці не отримають – ні в Петропавлівці, ні в Межовій. Тоді ми запитаємо себе – чи все можливе ми зробили як власники, щоб зберегти лікарні в мережі спроможних медзакладів?
Василенко Любов – керуючий справами виконавчого комітету Межівської селищної ради:
– Органам місцевого самоврядування надано право формувати спроможну мережу, а саме – брати участь у визначенні кластерних та загальних ЗОЗ, у розробці плану розвитку госпітального округу, моніторингу виконання планів.
Загальний медзаклад, відповідно до Проєкту, має відповідати таким умовам, як кількість населення – не менш ніж 40 тис. чол.; поточна та прогнозна міграція; доступність стаціонарної допомоги ( в т.ч. транспортна доступність – 60 км). Крім того проєктом Постанови визначено, що загальний медзаклад буде працювати за такими напрямами: інфекційні хвороби, анестезіологія, терапія, ортопедія і травматологія, неврологія; хірургія.
Якщо проаналізувати ці вимоги стосовно наших громад, то ні Межівська, ні Петропавлівська, окремо взяті, їм не відповідають. На жаль…
А У РАЗІ ОБ’ЄДНАННЯ…
– А ось у разі об’єднання – так, – продовжує Любов Олексіївна.
Нижче наводимо аналіз ключових вимог для закладу охорони здоров’я із статусом – «Загальний» від робочої групи Межівської селищної ради під керівництвом керуючого справами виконавчого комітету Межівської селищної ради ВАСИЛЕНКО Л.О.
– По перше, кількість населення.
Наразі заклади охорони здоров’я вторинного рівня Межівської та Петропавлівської селищних громад обслуговують трохи більше 52 000 осіб, в тому числі 47 500 жителів своїх громад (Межівська лікарня – 22 820, Петропавлівська лікарня – 24 679 осіб) та внутрішньо переміщених осіб – біля 4600 чоловік (Межівська СТГ майже 3400 та Петропавлівська СТГ1230).
Разом із тим ми перконані, що прогнозована чисельність населення, яке буде обслуговуватись спільним закладом має позитивну тенденцію зростання.
По-друге, доступність стаціонарної допомоги в разі створення спільного закладу.
Відстань від Межової до Петропавлівки становить 40,6 км. Відстань до найвіддаленішого населеного пункту зони обслуговування Межівської центральної лікарні складає 39 км, відстань до найвіддаленішого населеного пункту зони обслуговування Петропавлівської Центральної лікарні» – 21 км. Тобто, радіус доступності не перевищуватиме 60 км.
Позитивним чинником, який впливає на доступність стаціонарної допомоги, є наявність у межах зони обслуговування міжнародної траси М-04 Знам’янка-Луганськ-Ізварине, ремонт якої проведено в рамках програми Президента «Велике Будівництво» у 2021 році.
Але найголовніше
– створення спільного медичного закладу стане запорукою того, що жителі понад 110 населених пунктів (у зоні обслуговування Межівської центральної лікарні – 60, Петропавлівської центральної лікарні – 50,) не будуть позбавлені можливості отримання спеціалізованої медичної допомоги у своїх громадах.
Володимир Зражевський, Іван Леонов – очільники громад:
– Ми можемо вірити чи не вірити у невідворотність реформи. Але на сьогодні є реальна перспектива, що, не маючи такого закладу, люди пенсійного віку (40% від наявного населення двох громад або майже 19 000 осіб) втратять доступ до медичних послуг вторинного рівня. Адже, будемо відвертими, отримати ці самі послуги в лікарнях найближчих міст – Першотравенська чи Павлограда вдасться далеко не кожному пенсіонеру. Не виключено, що й інші категорії населення, які наразі проживають у селах і ведуть сімейні господарства, дбаючи про здоров’я членів родини, будуть вимушені шукати місце проживання поближче до спеціалізованих медзакладів.
– Разом із тим, всі ми (тобто мешканці громад та колективи лікарень) маємо чітко розуміти, що є висока ймовірність того, що з 1 січня 2024 року медичні заклади вторинного рівня Межівської та Петропавлівської громад просто не ввійдуть у спроможну мережу і не матимуть фінансового ресурсу для забезпечення функціонування закладів. Для селищних бюджетів утримання таких закладів, а це сума понад 40 мільйонів гривень, вочевидь, не підйомне завдання.
ЧИ СТАНЕ ПРОЄКТ – ПОСТАНОВОЮ?
Одначе, під час обговорення було поставлено багато питань від самих медиків, які досить обережно сприймають сьогодні перспективи реформи і, якщо чесно, не до кінця розуміють алгоритм об’єднання лікарень: «Чи не квапимося ми поперед потяга?», «А взагалі, чи стане Проєкт – Постановою?», – питають вони.
Що тут можна сказати? Так, сьогодні в Україні триває кровопролитна війна з російськими окупантами за нашу незалежність, суверенітет, територіальну цілісність. І, цілком імовірно, що реформа може бути відтермінована, або, скажімо, призупинена. І це абсолютно реально…
А якщо – ні? І у другій половині – наприкінці поточного року – ми зрозуміємо, що реформа таки незворотна. Буде прийнята відповідна Постанова, а з 1 січня 2024 року громади просто постануть перед фактом, що Межівська та й Петропавлівська лікарні не потраплять до мережі закладів, які будуть фінансуватися Національною службою здоров’я України (НСЗУ). Як тоді?
Тож на нараді прозвучала спільна думка, що правову, організаційну тощо роботу по створенню спільного медичного закладу вторинного рівня треба проводити вже зараз, причому невідкладно. Більше того – наголосили на активізації роботи спільної робочої групи, до якої мають увійти фахівці виконкомів, власне самих лікарень.
Тобто, як висновок: «Ми можемо допускати різні варіанти, але треба бути готовими до всього!».
ЗРАЖЕВСЬКИЙ Володимир – Межівський селищний голова:
– Нам необхідно врахувати строки реалізації реформи. Так, обласна військова адміністрація до 1 травня 2023 року надає на погодження Міністерству охорони здоров’я спроможну мережу медичних закладів та план розвитку госпітальних округів. Міністерство охорони здоров’я до 1 липня 2023 року погоджує спроможну мережу та плани розвитку ГО. У нас залишається зовсім мало часу для реалізації спільного рішення.
ПРИЄДНАННЯ чи ЗЛИТТЯ? АМБІЦІЇ чи МАЙБУТНЄ?
Ну і насамкінець. На звітній нараді серед головного меседжу про збереження «вторинки» пролунали і цілком меркантильні питання. Вони витікали з активного обговорення алгоритму об’єднання закладів. ПРИЄДНАННЯ чи ЗЛИТТЯ? Один варіант виглядає більш коректним, з точки зору збереження інтересів громад, інший має менше організаційних наслідків.
Здавалося б, для пересічного громадянина ідентичні поняття юридично та організаційно мають різні алгоритми. Хоча і передбачають у кінцевому результаті одну мету – створення спільного медичного закладу зі спільним фінансуванням та підзвітністю обом громадам.
Якщо обираємо шлях ЗЛИТТЯ – то юристи говорять про ризик втрати ліцензій та законтрактованих пакетів, хоч і на перехідний період. (На отримання ліцензії йде до 6 місяців). Зрозуміло, як до цього ставляться колективи закладів, які сьогодні віддають перевагу синиці в руках…
А якщо ПРИЄДНАННЯ – то цей шлях у два етапи. Але тоді постає питання: хто до кого приєднується?
Адже можливо треба буде, хоч і суто формально, але на якийсь час делегувати повноваження у сфері охорони здоров’я іншій громаді. І тоді виходить, що з одного боку суто технічне питання може потягти за собою і політичне, хоча й у місцевому масштабі. Так би мовити, стати болючим для амбіцій громад та мешканців, які можуть зрозуміти все так, наче хтось втратив, а хтось зберіг.
Разом із тим юристи пояснюють, що у випадку ПРИЄДНАННЯ одного закладу до іншого без зміни назви зберігається ліцензія обох підприємств та медичні пакети. А вже після приєднання, можна поступово вийти на другий етап – створення спільного підприємства.
На такий шлях громади орієнтує і Департамент охорони здоров’я ДніпроОВА/ОДА.
Чи може у цьому процесі питання ПРИЄДНАННЯ стати болючим для амбіцій громад? І наштовхнутись, скажімо, на спротив під час громадських обговорень чи у сесійні залі?
Ймовірно, що так…
Тоді інше питання: АМБІЦІЇ чи МАЙБУТНЄ?
(За підсумками наради робочі групи продовжили роботу та консультації для підготовки підґрунтя підписання МЕМОРАНДУМУ та формування ПРОЄКТУ об’єднання).
