Вона зробила себе сама

Багато з нас чули історії про людей, які боролися з долею та досягли успіху. Серед них відомі актори, спортсмени, письменники, науковці. І цей список можна продовжувати довго. Про таких людей говорять, що вони зробили себе самі.

Сьогодні мова саме про таку людину – Оксану БОБКІНУ. Знають її і в Межовій, і за межами селища. Особливо наше жіноцтво. Адже Оксана – досить відомий у районі фітнес-тренер.

Отож, вирушаємо до фітнес-клубу «Фітоняшки».

Початок робочого дня. На заняття з фітнесу збирається ранкова група. Знайомимося, розмовляємо. Про що? Звичайно, про фітнес, про клуб, про тренування та результати.

Любов ШАЛГІНСЬКИХ:
– Відвідую клуб чотири роки. Перші два ходила регулярно, тричі на тиждень. Мета була – покращити самопочуття. Справді, ці заняття дають мені багато. Головне, не треба себе жаліти. Вдома так не вийде, бо в групі є підтримка. Оксана вчасно підкаже, чи правильно виконуєш ту або іншу вправу. Вона бачить, коли вже достатньо, а коли ще треба попрацювати. Звичайно, спершу було дуже важко. Після першого заняття хотіла вже не йти наступного разу. Та моя подруга не дала розслабитися. Зараз разом із нею ходимо. Через два-три місяці вже був перший результат і насолода від заняття. Треба прислухатися до рекомендацій тренера і виконувати всі настанови.

Любов ЗІНЧЕНКО:
– Фітнесом займаюся вже п’ять років. У клубі «Фітоняшки» з моменту відкриття. Ішла сюди, щоб підтримувати здоров’я та гарний зовнішній вигляд. Результатом задоволена. Оксана – чудовий тренер.

Анастасія СОСЄДКІНА:
– У «Фітоняшках» я близько п’яти місяців (через карантин була перерва). Перші заняття були важкими, м’язи боліли. Але тепер усе добре. Навіть минули болі в спині і шиї. Дуже задоволена.

З Оксаною Бобкіною познайомилася давно, років з десять тому. Певний час спілкувалися, потім якось наші дороги розійшлися. І от знову почула про неї, вже як про тренера. Спостерігала, як кажуть, здалеку. Та фітнес із Оксаною ставав усе популярнішим. І було все цікавіше – як же сталося таке яскраве перетворення? Що, оце отак раптом? Виявляється, не так вже й раптом. Шлях до Оксани нинішньої був довгим і нелегким.

– Починалося все з того, що у мене була зайва вага, – розповідає тренер. – І причому, велика. На певному етапі я навіть фотографуватися перестала, так сама собі не подобалася. І в дзеркало не хотіла дивитися. І гарний одяг важко було підібрати, комплексувала на зустрічі однокласників. Пішла я в секцію степ-аеробіки. Паралельно з тренуваннями ще бігала на стадіоні. Рік і три місяці занять майже нічого не дали. Почуватися стала краще, але об’єми не зменшувалися. Я не знала тоді, що треба звернути увагу на харчування.

Оксана почала цілеспрямовано шукати інформацію в Інтернеті. За відгуками знайшла академію фітнесу «Art-sport» у Дніпрі. Просила родичів усе перевірити, щоб знати – з чим матиме справу. Записалася і стала навчатися.

– Спочатку це був величезний шок, уже хотіла кидати. Важко, незрозуміло. Поряд займаються люди, зовсім не дилетанти від спорту: одна – колишня балерина, інша – чемпіонка Європи з пауерліфтингу. А я взагалі далека від цього. Мені важко було зрозуміти, як підбирати вправи, якщо в людини, наприклад, хворі коліна. А ще важче було опановувати здорове і правильне харчування.

Навчання тривало шість місяців, проходило з величезними зусиллями. Та й екзамени здати було досить непросто. Чоловік Оксани спочатку не сприймав її бажання навчатися, адже тоді жінка мала грудну дитину. А теоретичний матеріал треба було на лекціях слухати. Тому виникали непорозуміння. Варто зазначити, що й навчання було недешевим. Тренери в Дніпрі, звичайно, ставилися з розумінням, але поблажок не робили. Адже в академії «Art-sport» просто так дипломи не видають. Перші результати з’явилися вже після закінчення навчання, коли кардинально почала змінювати харчування і зрозуміла, як треба правильно будувати тренування, розраховувати фізичні навантаження.

Отримала диплом тренера. Стала набирати групи бажаючих для занять. Кілька місяців працювала у Межовій разом із Ольгою Верчик, паралельно продовжувала вчитися. А потім відкрила групу в Новопавлівці. Дуже багато людей прийшло – 150 чоловік. Але майже половина скоро відпала, бо великих результатів очікували відразу. А це процес довгий і праця важка. Півтора року там проводила заняття. А потім уже в Межовій стала орендувати приміщення. Чоловік зрозумів, що фітнес – це для неї життєво важливо.

Зробили ремонт з чоловіком, закупили інвентар. І ось уже близько чотирьох років фітнесклуб «Фітоняшки» проводить свої тренування.

Величезну роль у становленні Оксани Бобкіної як тренера відіграла Анна Куркуріна. Ще до тренерської діяльності пробувала займатися за її відео. А потім стала їздити на семінари.

– Я пройшла всю її школу, там детально вивчала анатомію людини (6 місяців). Ця жінка ставить на ноги навіть лежачих. Живе в Миколаєві. У Дніпрі проводить кількаденні семінари. Хоч це і дуже дорого, але я їздила. Анна зробила величезний вклад у моє життя і життя моїх дітей. Син Андрій їздить навчатися за її методикою. А ще разом із сестрою Валерією вони тренуються у ДЮСШ.

ДОВІДКА. Анна Куркуріна – українська спортсменка і тренер, абсолютна чемпіонка світу з пауерліфтингу 2008, 2010 і 2012 років, встановила 14 рекордів, має статус найсильнішої жінки планети. Закінчила біологічний факультет Донецького національного університету. Понад 17 років займається тренерською діяльністю. Проводить професійні майстер-класи і семінари для тренерів. Розробляє індивідуальні програми для людей з інвалідністю або захворюваннями.

Оксана Бобкіна має не один сертифікат про проходження навчальних курсів. Починаючи з 2015 року, вона навчається постійно. Стала інструктором дитячого фітнесу, опанувала основи дієтології і консультування з питань харчування, є дійсним членом Асоціації превентивної та антиейджинг медицини (профілактична та антивікова медицина). Частина цих документів дійсні і за кордоном. Фітнес для Оксани – не хобі, а спосіб життя. Вона доносить принципи здорового способу життя до всіх оточуючих. Розповідає:

– Якось травмувалася, лежала в лікарні. І там сусідкам по палаті говорила про своє заняття. Звичайно, і їм дала рекомендації. Так вони досі телефонують, розказують, як харчуються, питають поради. У сім’ї ми теж змінили харчові звички, адже у підтриманні здоров’я 80% результату дає їжа. Прибрали цукор, хліб, здобу. Замінили солодкими фруктами, медом.

У процесі роботи Оксана виявляє людей, які б теж могли стати тренерами. І це вдається. Її вихованка Євгенія Баша досягла чудових результатів – нормалізувалася вага, покращилося здоров’я. Крім того Женя вже сама проводить заняття, допомагаючи тренеру. У найближчому майбутньому – навчання на спеціалізованих курсах. Оксана примітила ще одного потенційного помічника, але поки що не зробила пропозиції. Тому це маленька інтрига для учасниць клубу «Фітоняшки».

Побувавши на тренуванні однієї з груп, переконалася: дійсно, тренер підходить до справи відповідально. Чіткість команд, увага до кожного члена групи, рекомендації і пояснення новачкам, контроль над виконанням вправ – це те, що спостерігала. Упевнена, з часом тренер Оксана матиме ще більше прихильників. І причина не лише в заняттях фітнесом. Людина, яка самотужки досягає поставленої мети, завжди є гарним зразком, як треба працювати над собою.

Тоді і формулу успіху можна вивести: мати ідею + вірити в неї + докладати зусиль для її реалізації. А ще – любити справу, якою займаєшся.

Отож успіху «Фітоняшкам»!

Антоніна ТАРАСЕНКО