Зоряний шлях до успіху… або «Петровського» – знову  чемпіон!…

«Петровського» – чемпіон…Саме з таким заголовком  восени 2018 року у «Межівському меридіані»  вийшов матеріал про підсумки першості Межівського  району з футболу.

Тоді команда із Зоряного беззаперечно стала  кращою командою сезону, впевнено здобула чемпіонство,  Кубок району, оформивши  тим самими «золотий дубль».

За допомогою Геннадія Максимова (який на той час опікувався командою, стояв, так би мовити біля витоків відродження зорянського футболу), ми з’ясували, що  команда «Петровського»  із Зорянської сільради стала чемпіоном Межівського району з футболу після  перерви довжиною … 43 роки.  Із далекого 1975 –го !

 «Треба сказати, що і сам колектив, і його незмінний спонсор, а за сумісництвом тренер і навіть… діючий воротар Геннадій Олександрович Максимов досить довго і наполегливо йшли до цього титулу. 

Сьогодні важко згадати дату початку відліку будівництва нової команди у Зоряному, але однозначно те, що за 5 останніх років «Петровського» із середняка чемпіонату, який ніколи на хапав зірок з неба,  перетворилася  на одного з лідерів футболу Межівщини…», – писала тоді районна газета.

Повернутись до тієї публікації нас змусив черговий успіх зорянської команди, яка за підсумками сезону – 2020  року знову  достроково оформила чемпіонство! Причому  – третє поспіль! До того ж, останні роки колектив «Петровського»  став фактично базовим і  для збірної Межівського району з футболу.

Як все починалося?…

Ми всі пам’ятаємо 2010-й рік, коли після тривалої перерви,  було поновлено регулярну першість району з футболу.

Кінець 90-х минулого століття  – початок 2000-х взагалі асоціюються з величезною прогалиною у футбольному житті району. Прямо скажемо, порожнечею, коли чи не єдина на той час команда з Межівщини – «Іванівське» виступала в першості Покровського району (і взагалі існували виключно через величезну любов до футболу керівника господарства Євгена Миколайовича Ковригіна).

… Але повернемось до Зоряного. У першому чемпіонаті (після 8-річної перерви) 2010 року «Петровського» посіли … передостаннє 8-е місце з 9-ти команд.

Це важко було назвати  вдалим початком і перший футбольний млинець для зорянців видався відверто глевким.

2011-й…  Знову низ турнірки  і лише 9-е місце серед 10 колективів…

Переломним можна вважати 2012-й рік, коли «Петровського» посіли 6-е місце з 10 команд  і не тільки за набраними очками,  а й за грою закріпили за собою статус міцного середняка, з яким варто рахуватися.

Доказом цього став  наступний  2013-й рік, який  вони завершили вже п’ятими у турнірній таблиці.

Як ви вже зрозуміли за сюжетом  – 2014-й рік просто повинен був стати успішнішим за попередні, адже прогрес команди був більш, ніж очевидний.

І дійсно, саме 2014-го  «Петровського» вперше в новітній футбольній історії здобули комплект медалей – і одразу «срібних»!

А знаковим той рік став насамперед тому, що відтоді зорянці жодного сезону не залишились без комплекту нагород: 2015-й – «бронза», 2016-й, 2017-й – «срібло» і…

…І нарешті 2018-й, 2019-й та 2020- й – команда «Петровського» тричі поспіль здобуває звання чемпіона Межівського району!

Що там у роздягальні ?…

І мова йде зовсім не про зворотній бік медалі успіху команди «Петровського»,  інтриги чи якісь невідомі –  сенсаційні подробиці з життя сільського футбольного колективу. А насамперед, про нелегкий шлях будівництва нової – конкурентної команди.

Треба сказати, що у 2010-му Геннадій Максимов з величезним ентузіазмом сприйняв ідею відродження футболу на Межівщини і через призму цього процесу – побачив можливість відродження команди «Петровського», яка була б гідна успіхів команди того ж 1975-го року.

Починали, вибачте, за тавтологію, з початку. Взялися за поле, на яке не нарікав хіба що лінивий… Рівняли, підсипали, косили. З’явилися лавочки для глядачів, табло.

Говорячи про величезний об’єм робіт по впорядкуванню стадіону та прилеглої території зорянська футбольна громада добрим словом згадує завгоспа ТОВ «Схід-Агро» Московича В. А., який надзвичайно відповідально підходив до кожної дрібниці, вкладав, як кажуть, душу і серце у свою роботу.

Агрофірмою було придбано кілька комплектів форми, бутси, м’ячі…

Та головне  – до футболу потягнулася місцева молодь. Стадіон став місцем проведення дозвілля, а тренування команди  – не менш популярними, аніж календарні матчі.

Серед гравців, які стояли біля витоків цього успіху – нинішній капітан Дмитро Шашко, Володимир Юхименко, Микола Литвиненко, брати Олександр та Віталій Трачі, Сергій Тонкий, пізніше цей кістяк органічно доповнили Сергій Ваньков, воротар Андрій Подлєсний, Юрій Положевець, Микола Тонкий та ін.

Але успіхи не прийшли самі по собі. Зовсім скоро з’явилось чітке розуміння, що без постійної ігрової практики і, бажано, з сильними  суперниками – серйозних результатів не досягти.

У цей час, за ініціативи того ж Максимова та підтримки з боку самих хлопців – команда постійно бере участь у різноманітних турнірах в сусідній Донецькій області.

Спочатку, як аутсайдер, а згодом – як міцний, вмотивований  суперник, який завжди б’ється  на полі до останнього. На цьому фундаменті не забарилися й титули…

Зоряний шлях до успіху!..

…Ось так, крихта до крихти збирався ігровий досвід і після перших успіхів на внутрішній арені – зорянці стали залучатись до збірної району. Або радше того, вже колектив створений на базі «Петровського» (підсилений кількома гравцями інших команд)  представляв Межівщину на обласних змаганнях. І робив це досить успішно!

У 2017-2018 рр. команда – срібний та бронзовий призер Кубку області, що проводиться під егідою  ВФСТ  «Колос», бронзовий призер Кубку на призи газети «Зоря» та Кубку на призи газети «Сільські новини»

Сьогодні «Петровського» не тільки триразовий чемпіон району, діючий володар Кубку на приз газети «Межівський меридіан», а також – базова команда збірної Межівського району, яка здобула путівку до наступного раунду Кубку Губернатора Дніпропетровщини.

Колектив  максимально боєздатний, монолітний як  в ігровому, так і в психологічному плані. До того ж , що не може не радувати зорянських вболівальників, грає у відкритий, атакуючий футбол і багато забиває.

Щодо матеріальної сторони, так би мовити, спонсорської підтримки  – то останні роки цей надійний тил забезпечує Зорянська сільська рада в особі сільського голови   Миколи Івановича Довгоспиного – палкого футбольного вболівальника.

Сам Микола Іванович запевняє, що на підтримку фізкультури та спорту в селі,  а особливо футболу завжди знайдеться час і можливості.

За словами голови йому вдалося об’єднати навколо цього питання небайдужих місцевих виробників, приватних підприємців, таких як  Гриженко В. І., Гоц С. П., Демчук Л., Положевець М., Сорокін О., Ніколаєнко В..

– Футбол у Зоряному люблять всі! – запевняє Довгоспиний і ці слова не висять у повітрі,  а мають під собою міціний фундамент у вигляді конкретних результатів.

Від імені колективу, щиро дякує небайдужим землякам і  капітан команди Дмитро Шашко, якому ми минулого року вручили Кубок нашої газети.

Говорячи про сьогоднішні успіхи, Дмитро теплими словами  згадує і  величезний внесок, який свого часу зробив у становлення команди директор ТОВ «АФ «Схід Агро» Геннадій Максимов, і віддає належне Миколі Івановичу Довгоспиному, який сьогодні з одного боку, як керівник громади, а з іншого – щиро, по-батьківські опікується командою.

Капітан просив передати окрему вдячність від всієї команди кожному вболівальнику «Петровського», а також  ще одному наставнику – колишньому вчителю фізичної культури Зорянської ЗШ – Труну М. М. та незмінному водію команди –  Олександру Юхименку.

Ось така вона – велика і дружна футбольна родина команди «Петровського» Зорянської сільської ради.

Команди, яка вже вписала своє ім’я  в історію футболу Межівського району…

Підготував Євген Травневий.