На Межівщині попрощались із бійцем 3-ї штурмової бригади Євгеном Михальченком, який загинув у боях за Бахмут

5 вересня Межівська та Новопавлівська громади провели в останню путь Женю Михальченка – захисника України, який загинув у протистоянні з рашистськими окупантами 31 серпня поблизу міста Бахмут.

Як повідомляв раніше «Межівський меридіан»: «Йому назавжди буде 23. Під Бахмутом загинув захисник із Межівщини Євген Михальченко».

Прощалися з Героєм – у Межовій та Новопавлівці, де його поховали з усіма військовими почестями, у великій скорботі…

Із почесною вартою від бойових побратимів із ІІІ-ї штурмової бригади, морем живих квітів, синьо-жовтими прапорами…

На рідній землі кортеж з тілом Героя зустрічали як у Межовій, так і в Новопавлівці – рідні та близькі, односельчани, товариші: хлопці та дівчата (адже Захиснику було лише 23 роки), прихиливши коліно, з квітами, якими встелили дорогу траурного кортежу…

– Я хочу, щоб Ви пишалися мною, – говорив він мамі та рідним. – Я мушу там бути, бо це доля моєї держави.  

Женя був справжнім патріотом України і після закінчення строкової служби,  добровольцем, не вагаючись, став на захист рідної землі, на захист кожного з нас…

Службу проходив у славнозвісній ІІІ-й Окремій штурмовій бригаді, 2-й штурмовій роті, взводі «Десептикони», мужні дії яких неодноразово відзначав і Президент України Володимир Зеленський.

Саме його побратими – «Десептикони» і проводили Євгена – свого побратима Жеку – «Чечена» в останню путь, виконавши над його могилою  Молитву Українського націоналіста, також відому як Молитву Українського революціонера.

Це виглядало надзвичайно потужно і проникливо!

Його побратим з позивним «Кіпер» сказав:

«Це був справжній воїн, вірний товариш. Він не знав страху перед ворогом і готовий був у будь-яку хвилину виконати наказ. Вічна Слава, тобі друже! «Десептикони» іще сильніше битимуть окупантів і за тебе також».   

Наш земляк віддав життя за Україну 31 серпня під час звільнення міста Бахмут.

– Стрілець-санітар 2-го штурмового батальйону Михальченко Євген Васильович 04.02.2000 року народження, який проходив військову службу за контрактом, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та суверенітет України, загинув 31.08.2023 року біля населеного пункту Бахмут Донецької області, – йдеться у офіційному повідомленні.

Багато щирих, теплих слів пролунало сьогодні на адресу Героя… Від Межівського селищного голови Володимира Зражевського, заступника Новопавлівського сільського голови Дмитра Чистика.

Євгену Михальченку було лише 23…

Молодий. Енергійний. Сповнений силі та планів…

Найщиріші співчуття мамі загиблого Героя  – Інні Леонідівні, яку він безмежно любив і оберігав від неприємних новин, завжди говорячи, що у нього: «Все добре!».

Прапор України – рідної держави, за яку Женя віддав своє життя, передали мамі Героя, як і Прапор ІІІ-ї штурмової бригади та взводу «Десептикони».

ВІЧНА СЛАВА! ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!

Молитва Українського націоналіста

Україно, Свята мати Героїв, зійди до серця мого. Прилинь бурею кавказьких вітрів, та шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції.

Радісним гомоном Софійських дзвонів — Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться.

Бо Ти, Пресвята, все життя моє, бо Ти все щастя. Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць. В понурі ранки принеси мені зойки катованих в полях, тюрмах і на засланнях. Щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяття міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли герої за Тебе, Свята, за Твою Славу, за Твої Святі Ідеї, щоб пімстити ганьбу неволі.

Стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, геройську смерть Вождя Української Нації, Української Національної Революції полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського та славну смерть Данилишина, Голояда і тисячі незнаних нам, що кості їх, порозкидані або тайком загребані, стали вогнем життєтворчим у серці мойому. Кволості нехай не знаю я, нехай не знаю, що вагання.

Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому. В тюрмах і в тяжких хвилинах нелегального життя рости мене до ясних чинів, для Тебе в чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я і вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно! Свята! Могуча і Соборна!