Світла пам’ять, слава та шана нашим ГЕРОЯМ!
Невимовне горе, біль та скорбота знову прийшли на Межівщину. Здавалося, вся Преображенка – невелике, мальовниче степове село – зібралось, аби попрощатися зі своїм земляком, героєм, солдатом Збройних Сил України Максимом ОВСЯННІКОВИМ.
Він став на захист своєї Вітчизни, своєї рідної землі, свого народу…
Прихиливши коліна на знак шани та скорботи, жителі села проводжали Героя в останню путь.
Багато теплих слів пролунало цього дня перед його могилою.
Звичайний сільський хлопець. Нелегка сирітська доля… Рано втратив маму…
Але після школи-інтернату повернувся у рідне село – Преображенку. Закінчив Межівське профтехучилище, отримав професію механізатора. Працював біля землі. Був чесним, порядним, товариським, безвідмовним, завжди готовим прийти на допомогу.
Тож і 2014 року, практично від початку російсько-української війни, він не залишився осторонь. Став на Захист Вітчизни. Нагороджений знаком народної пошани – медаллю “За відвагу”.
Серед перших він пішов боронити рідну землю і після 24 лютого 2022 року…
Солдат мотопіхотного батальйону Максим Овсянніков залишився вірним військовій присязі, загинув, захищающи Батьківщину від рашистських окупантів.
Виявив мужність та стійкість у протистоянні із загарбниками…
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ!
Світла пам’ять, слава та шана нашим Героям!
Ми не забудемо!
Немає горя більшого на світі, ніж хоронити власних дітей.
Друга страшна звістка, що прилетіла до Зінаїди Григорівни та Віктора Васильовича Рачків, тепер їм сповістили про загибель молодшого сина – Євгена.
Зловісна війна не має жалю ні для кого. Брати поклали свої голови за свободу і незалежність рідної України на Донеччині.
Щирі слова співчуття та подяки за виховання достойних синів, справжніх патріотів своєї Батьківщини висловили батькам сільський голова Микола Гаврилов, заступник сільського голови Дмитро Чистик та перша вчителька Шкуро Світлана Миколаївна.
Вічний спокій загиблим героям.
Вічне життя в людських серцях.
Відірвані в батьків ті крила,
Що додавали сили жити…
Пішли ви в вічність назавжди…
Два соколи, дві катом згублені душі.
Ніколи не забудемо і не нікому не пробачимо смерть своїх дітей!
Не хочу вірити, мої рідненькі,
що більше не побачу ваших посмішок,
ніколи не обійму вас за плечі.
Сказати, що дуже боляче , це взагалі нічого не сказати….
Ви завжди будете в моєму серці…
Тамара ВОРОТНИЧЕНКО
Вісті Новопавлівської громади
