Я – Авдіївка: у Межівській громаді волонтери БУРу облаштували для переселенців кімнату психологічного розвантаження

У Центрі активності громадян Межівської громади відкрилась кімната психологічного розвантаження для переселенців з Авдіївки. Це – відремонтоване приміщення, родзинкою якого є  копія муралу однієї із зруйнованих російськими окупантами авдіївських багатоповерхівок – «Дівчинка на лавандовому полі».

Проект реалізовано волонтерами громадського руху – Будуємо Україну разом, а його  ініціаторами стали відділ культури (Людмила Кропив’янська) та Центр активності Межівської СТГ (Саул Каріна) і, звичайно ж, самі авдіївці.

Відкриття саме такої кімнати сьогодні є особливо актуальним для Межівської громади, яка від початку повномасштабної війни  прийняла понад 5000 переселенців.

150 з них – саме із багатостраждальної Авдіївки…

Близько місяця тривала нелегка, але натхненна і послідовна робота по облаштуванню (ремонту) кімнати.  А оскільки,  добрі справи, як правило, робляться разом, то і результат став можливим лише завдяки спільним зусиллям межівчан та авдіївців.

Людмила Кропив’янська, начальник відділу культури Межівської селищної ради, ініціатор проекту:

– Повномасштабна війна забрала у багатьох українців рідний дім, а такі хаби, як наш Центр активності громадян – покликані всебічно допомагати переселенцям. Це і  надання гуманітарної допомоги, і юридичні та психологічні консультації, і допомога з працевлаштування та адаптації на новому місці.

Отож і виникла ідея – створити кімнату психологічного розвантаження  «Я – Авдіївка», облаштувати затишний куточок для тих, кому раптом знадобиться психологічна допомога, спокій, тиша, відновлення сил, навіть звичайна приватна бесіда. Кімнату, де можна відпочити та зміцнити своє психологічне здоров’я.

І саме ця ідея надихнула волонтерів, що працюють у Центрі активності громадян, взяти участь у проєкті  БУР – «Залучення мешканців до процесів відбудови». Відзначуу, що особливо вражаючою була активна участь молоді.
Для багатьох з них (молодих волонтерів) ремонтні роботи стали новим та складним завданням. Проте, усі з нашої команди без сумніву справилися, бо позитив та енергія не покидали нас ні на хвилину.

Впевнені, що створена кімната стане важливим ресурсом для психологічного підтримання та відновлення внутрішньо переміщених осіб у цей складний період їхнього життя.

Саул Каріна – фахівець Центру активності громадян Межівської СТГ, волонтер БУРу:

– Здавалось, на перший погляд,  що штукатурити, фарбувати, шпаклювати дуже просто – але ж ні. Цей процес був викликом для всіх, а особливо для  молоді. Але завдяки нашому наполегливому підходу, ми швидко навчились, до того ж  нам допомагали досвідчені майстри. Аби оптимізувати процес – навіть працювали у дві зміни.

Хочемо подякувати всім, хто долучився до ініціативи та підтримав наші зусилля. Це важлива спільна робота для поліпшення умов життя та підтримки тих, хто її потребує у цей важкий час.

До речі допомагав з азами будівельної науки також переселенець з палаючого Донбасу, а саме з Лисичанська – Валерій Миколайович, який знайшов і прихисток і роботу у Межівській громаді.

Юні волонтери:

– Вирішили допомогти, бо маємо друзів з Авдіївки і хочемо, щоб вони почувалися як вдома. Адже… багатьох з них, на жаль сьогодні немає власного дому.

Що говорять самі авдіївці, які завітали на відкриття кімнати досить потужною командою?

Тамара:

– Дізнались, що тут будують хаб для переселенців – авдіївців, а ми саме звідти. Тож як ми могли залишитись осторонь. А головне – зустріли земляків, з якими можна поділитись своєю біллю і вони тебе зрозуміють. Бо знаєте: хто б як не співчував,  щоб усвідомити це – треба пережити…

Людмила:

 

– Коли ти залишився без нічого, у тебе депресивний стан – треба обов’язково зайняти себе, долучитись до чогось корисного, конструктивного, одним словом до створення.

Коли приходиш, а в тебе є фронт робіт, завдання… якось одразу відволікаєшся від сумних думок. Я б це назвала навіть таким собі – забуттям від жорстокої реальності.

Ми познайомились потоваришували із земляками, яких не знали, мешкаючи в одному місті. Маємо контакти один одного і тепер зустрічаємось досить часто.

Ось і настав день, якого всі так довго чекали.

Як ми вже відзначили: цій урочистій події передувала копітка організаційна та господарська робота. То всі – разом згадали, як усе починалось…

Присутні переглянули чудовий і зворушливий відеосюжет – розповідь  від першого дня проекту і до завершення. Доповнила його Людмила Кропив’янська, яка відзначила всіх причетних до цього проєкту зворушливими подарунками – ароматними лавандовими мішечками (до теми – «Дівчинка на лавандовому полі») та пам’ятними сувенірами, а найбільш активні учасники отримали футболки з логотипом БУР та браслетики.

Для привітання учасників, гостей та організаторів з відкриттям кімнати психологічного розвантаження долучився Межівський селищний голова Володимир Зражевський.

Зокрема він підкреслив, що у Межівській громаді, окрім гуманітарного блоку питань, також піклуються і про  психологічне здоров’я громадян, для яких Межівщина стала другою домівкою. А кімната психологічного розвантаження  потрібна для того, щоб допомогти людям впоратися з наслідками пережитого емоційного потрясіння на тлі військової агресії рф.

Від імені авдіївців до земляків звернулась Людмила Шерекіна.

– Дякуємо всім межівчанам за теплі слова та щирі побажання!  Ми дуже вдячні всім хто причетний до створення цієї кімнати, що ви допомагали нам і підтримували. Нам дійсно сьогодні дуже важко, але сьогоднішній день запам’ятається лише позитивними емоціями. А це – дуже важливо для нас.

Всім відоме старе мудре прислів′я, в якому стверджується, що найкращим дарунком до свята є увага!  І ця увага повинна бути висловлена за допомогою гарних та щирих слів підтримки і чудової української пісні.

Гарний настрій-  вже одній великій, волонтерській родині  дарував Сергій Черепаха, а всіх присутніх запросили поспілкуватися за чашечкою кави…

Як розповіла Людмила Кропив’янська, на сьогодні такий проєкт дуже знаковий, оскільки багато людей, які вимушено приїхали до Межівської громади, перебувають у постійному стресі та самі не можуть впоратися із цим станом.

 

«Це дуже важливо і актуально саме зараз. Тому що люди перебувають у постійному стресі. Найважче людям похилого віку, тому що їм дуже важко переключитися з впоратися зі своїми емоціями. Тому ми вирішили зробити такий острівець, де вони можуть побути в спокої і розслабитися, побути самим із собою», – підсумувала вона.

Замість епілогу…

…У кожного з них на телефоні – фото рідного дому. Будинку чи квартири…  Практично всі  – зруйновані… Повністю або частково…

А у Олександра Григоровича на фото: розбитий будинок, збудований власними руками, нерозірвані російські снаряди на подвір’ї та рідна Орлівська школа (неподалік Авдіївки), де він багато років пропрацював вчителем праці… Буквально днями цей надзвичайно позитивний чоловік наважився на поїздку додому, а тому жахаючі фото – свіжі…

Дивлячись на копію муралу «Дівчинка на лавандовому полі», яка стала справжньою візитівкою цієї кімнати пані Людмила ледве стримує сльози:

– Він знаходиться на вулиці Гагаріна. Взагалі у нас в Авдіївці багато гарних муралів… Було…

Взагалі спогади і сльози стали невід’ємною частиною цього загалом теплого, надзвичайно душевного дня. Тамара, Людмила, Тетяна, Олена, Наталя, Олександр Григорович – їм всім є, що розповісти, але  це дуже важко…

І кожна така розповідь – це, безумовно, окрема трагічна історія… Яких десятки і сотні тисяч по всій Україні.

Тамара, Авдіївка:

– Знаєте, це важливо, я маю на увазі і кімнату і увагу загалом  – не лише для авдіївців. Впевнена є про що поговорити і тим, хто з Бахмута, Мар’їнки, Маріуполя, Лисичансьска, Херсона… Треба жити далі…

Підготував “Межівський меридіан” у рамках Проекту” Ви – вдома: інтеграція ВПО у життя громади. Частина друга”, що реалізується в рамках виконання проекту «Ефективні місцеві ЗМІ: цифровий розвиток для залучення громад» за фінансової підтримки Європейського Союзу.