І на владу сподівайся, і сам виявляй ініціативу

Історія нині діючої будівлі Веселівської школи сягає коренями далекого 1933 року, коли її поріг переступили перші учні.

Тут починав свою трудову діяльність Євген Степанович Березняк (легендарний майор Вихор).

Ішли роки, збільшувалося число школярів. На кінець 70-х минулого століття їх кількість сягнула 700 чоловік. А навчатися мусили у чотирьох приміщеннях, розміщених у різних місцях. Виникла потреба добудови.

І от у 1981 році колгосп «Победа» здав об’єкт-добудову на три класні кімнати та їдальню. Наступного року школа була реорганізована у середню, і колгоспники господарським способом збудували ще одне приміщення на 5 класних кімнат. У такому вигляді Веселівська школа функціонує і тепер. Наразі там навчається 122 учні з шести населених пунктів.

Минулого року у навчальному закладі було здійснено капітальний ремонт частини покрівлі. Відвідавши школу, поспілкувалася з цього приводу з директором Наталією Сідаш. Ось що вона розповіла:

– Звичайно, будівля школи вже не нова, тому потреба в ремонті виникала все більше й більше. Особливо його потребувала стеля. Старі балки давно стали непридатними, стеля почала провисати, утворилися плями, вочевидь, від підтікання. Ситуація ставала загрозливою, і проводити навчання уже було небезпечно.

Такий масштабний ремонт у школі зроблено вперше. Звичайно, проводилися поточні ремонтні роботи. Кілька років тому котельню перенесено з підвального приміщення у новозбудоване, замінено кілька вікон.

Але проблема з дахом залишалася і загострювалася. Тому мусили повністю зняти стару стелю в небезпечних місцях і покласти нові металеві перекриття.

– Роботи проводилися у серпні-вересні, – продовжує Наталія Василівна, – ми дуже переживали, щоб не задощило. Погода сприяла, та все-таки раз полило, а дах ще не був накритий. Повністю відновили навчання у відремонтованих кабінетах вже після осінніх канікул.

Ось як прокоментував ремонт покрівлі у школі в.о. старости Віктор Кужільний:

– З певних причин у школі просіла одна стіна, потягла за собою другу. Мусили їх з’єднувати. Та частина будівлі, що зведена найпершою, досі стоїть у нормальному стані. А от ремонтувати довелося найновішу частину, як не дивно. Взагалі, ремонтні роботи проходитимуть у три етапи. Перший здійснено минулого року – відремонтували частину даху. На другому етапі планується продовження ремонту покрівлі, заміна вікон. І третій – встановлення великого спортивного майданчика. Звичайно, терміни будуть залежати від наявності коштів.

Мені провели невелику екскурсію по школі. Гарно, затишно. І тепло. Увагу привернули нові батареї опалення.

– У нас система опалення вже була досить стара й зношена, – веде Наталія Сідаш. – Час від часу проривало труби, починало текти. Тому довелося замінити її. Зараз встановлено нові батареї, які регулюються. Температурний режим підтримується оптимальний.

Варто сказати, що колектив навчального закладу не просто чекає, коли влада виділить кошти на вирішення важливих питань. Він діє і прискорює цей процес.

Мені показали шкільну теплицю. Її відродили завдяки селищному конкурсу проектів «Освітній заклад майбутнього» у 2018 році.

Наталія Василівна говорить:

– Конкурс був спрямований на підтримку найбільш актуальних напрямків розвитку системи освіти Межівської громади, у тому числі й на залучення в освітні заклади нових позабюджетних інвестицій. Коли ми написали проект, то заручилися гарантією співфінансування від керівництва СФГ «Лад» (Мележик О.І.). Із 16 проектів, поданих на конкурс, перемогу здобули два, серед них і «Шкільна теплиця». Обсяг фінансування із селищного бюджету склав 50 000 грн.

У теплиці вирощують зелень для шкільної їдальні (цибуля, салат), а також квіти: тюльпани, нарциси, розсаду петунії, колеуса, чорнобривців для озеленення території школи. Їх також висадили біля сільського закладу культури. І зараз вони квітнуть і радують веселян.

Заклад залучає для розвитку і міжнародні інвестиції.

Наприклад, завдяки участі у проекті представництва Міжнародної організації з міграції (МОМ) в Україні «Довгострокова інтеграція внутрішньо переміщених осіб в Україні» за фінансування Міністерства закордонних справ Норвегії у школі обладнано сенсорну кімнату і частково ресурсну. Для її облаштування додалася також державна субвенція для дітей з особливими освітніми потребами.

Ми всі вчимося жити по-новому, за міжнародними стандартами. Звичними для нас стали поняття “гранти”, “проекти”, “конкурси”, “інвестиції” тощо. І це правильно.

Залучення позабюджетних коштів для реалізації певних завдань – це світова практика. Адже наші заклади освіти потребують значних капіталовкладень. Незалежно від того, наскільки громада спроможна, завжди залишаються питання, які важко вирішити за рахунок місцевого бюджету.

Тож ініціатива знизу може принести досить вагомий результат. Головне, як вважають у Веселівській школі, вірити в те, що робиш, і тоді завжди все вийде.

Антоніна ТАРАСЕНКО