Рóботи стають ближчими
Керівник гуртка робототехніки, що працює на базі Межівського будинку творчості школярів, Олександр Васильович Костиря представив землякам і гостям селища свій винахід – апарат для створення картин з бісеру. Ця робота вже прогриміла на всю Україну, ставши переможцем у номінації «Довільна робототехніка» на фестивалі BestRoboFest. Там пристрій викликавв справжній фурор – відвідувачі і журналісти не відходили: як працює, що використано для роботи, наскільки це ефективно – їх цікавили всі нюанси. Межівчани стали другими, хто побачив диво-апарат, і теж не залишилися байдужими.
Цікаво спостерігати, як працює чудо-машина. На семи рівнях розміщені сім пристроїв – «робочих рук», які захоплюють з окремих секцій бісеринки і нанизують їх на волосінь. У комп’ютері закладена програма, за допомогою якої задається зображення, що має бути на картині. І намистинки розміщуються на волосіні у строго визначеному програмою порядку, не відпадають. До того ж вони не зміщуються за віссю, стають рівненько. Потім ці кольорові стрічки вручну наклеюються за схемою малюнка на картину. Кілька днів – і шедевр готовий. Якщо робота призупиняється, то комп’ютер запам’ятовує останній крок і вже далі роботу продовжує з точки зупинки. Зручно і набагато швидше, ніж виготовляти картину вручну. Як розповів пан Олександр, це вже четверта версія такого станка, більш досконала – функціональніша і енергоефективніша від попередніх. Ідея винаходу виникла, коли спостерігав за роботою членів гуртка бісероплетіння. Спостерігав, як вони вручну набирають бісер на нитку, і думав, як можна цей процес вдосконалити і спростити. Ось так і народилася «семирука умілиця».
Олекандр Васильович Костиря є керівником гуртка робототехніки, який уже рік працює на базі Будинку дитячої та юнацької творчості Межівської селищної ради. «Випадково дізнався про конкурс для освітніх закладів з грантом 50 тис., – розповідає Олександр Васильович. – Допоміг Будинку дитячої та юнацької творчості оформити проект «Мобільна лабораторія робототехніки». Грант ми отримали, я прийшов працювати в заклад і став керівником гуртка. За отримані кошти придбали п’ять роботів Лего. З ними можуть працювати навіть учні початкових класів. Але діти не просто складають іграшку, вона має мотор, програмується. Тоді іграшка-робот може долати перешкоди, реагувати на сигнали тощо». 
Раніше Олександр Васильович керував гуртком моделювання. Кімната, де працювали гуртківці, нагадувала майстерню – станки, лобзики, фанера, алюмінієві листи, шматки пластмаси тощо. Використовували будь-які підручні засоби – від мотора до автомобільних «двірників» до дитячих конструкторів. Школярі створювали повітряних зміїв, моделі ракет, кораблів, місяцеходів, представляли свої вироби на різних виставках.
Спільні інтереси, зацікавленість у роботі зближують. Між людьми складаються дружні стосунки. А одна пара учнів навіть одружилася – Шаповал Дмитро і Рідкокваша Яна.
Звичайно, навики і уміння, здобуті на заняттях гуртка, так чи інакше мали вплив на подальше життя і кар’єру випускників. Хтось став програмістом, хтось навчався в ракетному технікумі. А комусь допомогла випадкова зустріч під час поїздки на конкурс чи отримана рекламна листівка. Та й розвиток уміння спілкуватися, презентувати свої роботи теж важливий.
Зараз два гуртки, робототехніки і програмування, загалом відвідують 64 школяра. Гуртки взаємопов’язані, адже робота треба не лише створити, а й запрограмувати, щоб він працював.
«Є учні, яким просто цікаво робити щось своїми руками, а когось цікавить більший результат, – долучається до розмови директор Будинку дитячої та юнацької творчості Олена Володимирівна Черепаха. – Двоє учнів, Терещенко Руслан і Радченко Олександр, уже брали участь у масштабних конкурсах. Спочатку трохи соромилися, а потім навчилися спілкуватися з журналістами, вільно триматися на публіці».
Зараз гуртківці працюють одночасно над кількома командними проектами – змія, скорпіон, великий робот, транспортний засіб.
«Велике значення для роботи гуртка має матеріальна база. Потрібні матеріали, а вони недешеві. Немає станків, а де вони є – немає з чим на них працювати. Тому, мабуть, не дуже й поширені технічні гуртки», – продовжує Олена Володимирівна.
Коли я запитала Олександра Васильовича про його бажання, він довго не думав: «Хочеться 3D-принтер, тоді багато деталей можна було б виготовляти самим. І ще нових роботів, щоб більше дітей могли прийти до нас».
Робототехніка – напрямок цікавий і популярний. Він дає змогу глибше вивчати інформаційні технології, програмування, а також створювати щось власними руками. А, можливо, когось зорієнтує на вибір майбутньої професії. У будь-якому випадку – роботи стають ближчими!
Антоніна Тарасенко
