Вербна неділя: народні традиції та вірування

Неділя за тиждень перед Великоднем називається «Вербною», «шутковою» або «квітною». За християнським вченням, у цей час Спаситель Христос в’їжджав до Єрусалиму на ослику, і миряни устеляли перед ним дорогу пальмовим листям. Оскільки в Україні пальми не ростуть, то їх замінили вербовими гілками. Це дерево здавна вельми шановане у нашого народу, тому що воно перше сповіщає про прихід весни і має цілющі властивості.

У Вербну неділю святять вербу. Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Коли закінчується відправа і священик окропить гілля свяченою водою, то діти стараються якнайшвидше дістати вербу і тут же проковтнути по кілька «котиків» – «щоб горло не боліло».

Колись господарі, повертаючись із церкви з свяченою вербою, до хати не заходили, а відразу ж садили на городі кілька гілок, а якщо було близько – то в полі: «щоб росла Богові на славу, а нам, людям, на вжиток». Решту гілочок несли до хати і ставили на покуті під святими образами.

Свяченій вербі приписується магічна сила. Вперше навесні виганяли худобу на пасовисько свяченою вербою – «щоб нечисть не чіплялася до тварин». Викидають гілля свяченої верби надвір під час граду – «щоб град зупинився».

Закликаємо наших читачів цього року у зв’язку з карантином утриматися від усталеної традиції освячення верби і залишатися вдома. Бережіть себе, своїх рідних і оточуючих вас людей!