Ми є народом, якщо в нас є культура

З 2013 року в Україні святкують День працівників культури та майстрів народного мистецтва. Після видання Указу «Про додаткові заходи з державної підтримки культури та мистецтва в Україні» в нашій країні з’явилося ще одне професійне свято. Воно було засноване, щоб надати підтримку всім тим, хто займається мистецтвом, підтримує національні традиції та ідеї, популяризує українську культуру.

Напередодні професійного свята ми побували у КЗ «Центр культури та дозвілля» Межівської селищної ради». Цього року заклад відзначив вагомий ювілей. Далекого 1935 року відчинилися двері новозбудованого Будинку культури, нині Центру культури та дозвілля. І ось уже 85 років на його сцені демонструють свої обдарування талановиті межвічани та гості нашого краю.

Ми поспілкувалися з людьми, які мають безпосереднє багаторічне відношення до культурної галузі Межівщини. Це Людмила Варюха та Світлана Данилова – директор та провідний методист Центру культури та дозвілля.

Уся їх професійна діяльність пов’язана зі сферою культури. І пані Людмила, і пані Світлана працюють у Центрі культури та дозвілля з 2015 року. До цього трудилися в бібліотеці.

Зміна місця роботи у обох відбулася плавно і гармонійно. Були певні чинники, які цьому сприяли.

Людмила Варюха:

– Я закінчила Дніпропетровське культурно-освітнє училище за спеціальністю бібліотечна справа. Училище дало гарну базу, міцні знання. У бібліотеці пропрацювала 35 років, з 1980-го. Зміна місця роботи не змінила кардинально діяльності. Адже і бібліотека, і клуб – це все галузі культури, як у лікарні і хірургія, і терапія – все медицина. У бібліотекаря широке поле діяльності. Ми можемо багато – і сценарій написати, і виставу показати. З бібліотечною освітою навіть можна було працювати в дитячому садку вихователем.

Світлана Данилова:

– Ще коли навчалася в школі, багато читала. Мій формуляр постійно підклеювали новими сторінками. У бібліотеці працювала з 1978 року. Заочно навчалася у Київському інституті культури імені Корнійчука, здобуваючи фах бібліотекаря-бібліографа. Заочна форма навчання сприяла тому, що з самого початку ми отримували багато цінних практичних навиків. Дивно було, що багато однокурсників, які навчалися на стаціонарі, часом навіть не мали уявлення, що таке каталог (і це на другому курсі).

Фахові бібліотечні знання дуже допомагають, особливо бібліографія. Доводиться шукати багато різнопланової інформації. І плани заходів складати, і сценарії (а заходи мають бути нестандартними, креативними), і літературу підбирати на різну тематику. А коли заповнюємо облікові картки при оформленні нематеріальної спадщини, то без знання бібліографії вже точно не обійтися.

Як виявилося, сцена не стала чимось новим у роботі Людмили та Світлани.

Людмила Варюха:

– На сцені я ще зі шкільних років. І співала, і декламувала. Завжди була ведучою на свята. Моя вчителька української мови Макуха Таїсія Григорівна дуже мене в цьому підтримувала. Допомогла правильно поставити голос. І з перших днів трудової діяльності у бібліотеці в моєму житті знову була сцена. Тоді популярністю користувалися виступи агітбригад, і ми всі (і бібліотекарі, і працівники Будинку культури) разом їх готували.

Світлана Данилова:

– Я вперше вийшла виступати в 9-річному віці, коли навчалася у другому класі. Сцени не боялася ніколи. Для мене головне, щоб я виспалася і не була втомлена. Тоді не страшна будь-яка ситуація. От тільки співати не доводиться. Згадую шкільні роки. Якось поставили мене десь у задній ряд в хорі. Керівник хору почув, що хтось фальшивить, але не міг зрозуміти, хто саме. Почав прослуховувати індивідуально. Коли послухав мене, сказав, що можу бути вільною. Тепер я завжди жартую з приводу неправильної тональності, що в мене одна тональність – голосно.

Глядачам давно полюбився творчий дует баби Параски та баби Палажки у виконанні Людмили Варюхи та Світлани Данилової. Уже не один рік жінки виступають з діалогами цих персонажів на різних концертах, фестивалях. Дует виник ще під час роботи в бібліотеці. Коли виграли грант за програмою Бібліоміст (це проект у рамках ініціативи «Глобальні бібліотеки» Фонду Білла і Мелінди Гейтс, яка реалізується в багатьох країнах). На відкритті комп’ютерного центру в бібліотеці вперше виступили баба Параска та баба Палажка з діалогом на комп’ютерну тематику. Це була родзинка заходу, виступ мав успіх. Пізніше його повторили у Слов’янці. А потім зрозуміли, що цей проект з говіркими жіночками дійсно  вдалий. Діалоги складаються відповідно до ситуації. Використовується багато місцевого матеріалу. Деякі виступи створюються на базі анекдотів. Тема зараз уже може бути будь-яка – дует має успіх. Іноді додають додаткові персонажі, музичні номери. Часто доречною є імпровізація. Ніяких фонограм не записують, усі номери виконуються тільки вживу.

Запитала, який же робочий графік у працівників сфери культури. На що мені відповіли:

– Працюємо стільки, скільки треба. Треба прийти на шість ранку – прийдемо. Треба працювати до опівночі – будемо працювати. Згадуємо минулий рік. Роботи було дуже багато – заходи, фестивалі. Але це приносило величезне задоволення. Карантин загальмував роботу. Можна, звичайно, проводити заходи у форматі онлайн, але це не те. Зовсім не те. Важливе спілкування і жива взаємодія з глядачем.

Багато залежить від бажання людини працювати. Хтось і без спеціальної освіти працює із завзяттям, старається, як кажуть, вкладає душу в роботу. А хтось і освіту відповідну має, але працювати просто не хоче.

Людмила Варюха:

– У заклади культури, особливо в селі, не хочуть іти працювати. І основна причина в тому, що низька оплата. Адже людям треба утримувати сім’ї. А ще треба врахувати ненормований робочий день і ніякої компенсації за це. На жаль, знецінена робота культпрацівника знизила престиж професії. Це сумно.

У Межівському центрі культури та дозвілля загалом нараховується 18,5 штатних одиниць. А разом з дев’ятьма філіями – 47. Двоє з культпрацівників зараз перебувають у війську – на службі за контрактом і на строковій. Пані Людмила та пані Світлана привітали усіх колег із професійним святом.

Людмила Варюха:

– Бажаю терпіння, наснаги, гарної зарплати. Щоб наша професія не помирала, а тільки процвітала і розвивалася.

Бо ми є народом, якщо в нас є культура.

Світлана Данилова:

– Бажаю всім, щоб наша влада більше приділяла уваги сільській культурі. Бо поки живе село і сільська культура, у нас є нація. Тому хотілося б, щоб наш уряд все ж таки повернулася обличчям до працівників культури. Щоб жили ми не за залишковим принципом.

Від «Межівського меридіана» додамо, що завдяки діячам мистецтва українська мова стає все більш популярною серед молоді й старшого покоління. У нас з’являються свої музичні хіти, актуалізується художнє мистецтво, кіно, література. З кожним роком на радіо, теле- і кіноекранах, у книгарнях все більше і більше якісного українського контенту. І це тішить.

У переддень професійного свята всім працівникам культури, майстрам народної творчості та аматорам сцени «Межівський меридіан» бажає здоров’я, успіхів у творчій діяльності, невичерпної енергії, незгасаючого прагнення до самовдосконалення, творчого натхнення та щастя. Нових вам мистецьких перемог, успішної реалізації творчих ініціатив і нових культурних проектів.

Спілкувалася Антоніна ТАРАСЕНКО