Про Людмилу Скрипко та імбирні пряники

Протягом останніх років в Україні прижилася традиція випікати імбирні пряники до свят. Оздоблені глазур’ю чоловічки, голуби, зірочки, сніжинки, сердечка, ялинки, а також неймовірної краси пряникові будиночки – це незмінний атрибут свята, який не так давно завітав до нас із Заходу, однак вже став частиною нашої культури. Цей духмяний смаколик через свою яскравість та привабливість найбільшу втіху приносить дітворі. Приготовані з особливого тіста, ці пряники – головні герої європейських різдвяних ярмарків. Але, щоб скуштувати цю красу, не обов’язково їхати в Європу – ці смачні фігурки можна і самому приготувати, і купити у місцевих майстрів кулінарної та кондитерської справи.  

Пряник має давню історію

Історія випічки з додаванням імбиру і спецій налічує не одну сотню років. А от прабатьком європейського пряника, за однією з версій, є медовий корж, який готували ще у Стародавньому Єгипті. Згодом у медове тісто почали додавати різні прянощі і спеції, і спочатку така випічка була поширеною тільки у країнах Близького Сходу. У Європі випічка з імбиром і прянощами стала популярною за часів хрестових походів, з яких лицарі і привезли незвичайний рецепт.

Пряникових справ майстриня

Саме так мені захотілося назвати Людмилу Скрипко, коли я вперше побачила у соцмережі її оголошення про продаж імбирних пряників. А потім почитала коментарі до її поста і ще більше впевнилася, що, дійсно, майстриня:

«Супер! Така смачна краса!», «Це дуже смачно і гарно. Рекомендую!!!!», «Красота, а ще більша смакота!!! Так от. Сама куштувала!»

І тоді вирішила поговорити з пані Людмилою. Бо цікаво ж – як ті пряники народжуються. І чому саме їх вона випікає. Ну і багато інших питань у мене виникло. Тож зателефонувала. Але з першого разу поговорити не вдалося, бо якраз ішов процес розмальовування свіжовипечених пряників. Поговорили наступного дня.

У Межовій є майстри різних кулінарних напрямків – і фруктові букети виготовляють, і торти випікають, і пшінку труть. А пані Людмила уподобала імбирні пряники.

Людмила Скрипко навчалася у Дніпропетровському технолого-економічному технікумі за спеціальністю «Технік-технолог з приготування їжі». Пізніше заочно закінчила Харківський інститут громадського харчування. Працює майстром виробничого навчання в Межівському ПТУ у майбутніх кухарів. А красиву кондитерку виготовляє вдома у вільний час. Можна сказати, що роботу і хобі жінка не розділяє.

У цій сфері вона майстер-початківець. Пряники випікає відносно недавно – рік, здебільшого на свята.

– Так що за рік не дуже багато напекла. Дітям печу на свята, знайомим передаю гостинці. Більше для своїх.

І хоча імбирний пряник здебільшого асоціюється з Різдвом, пані Людмила каже, що такі ласощі можуть бути не лише різдвяним елементом, але й прекрасним доповненням до подарунка на день народження, солодкою іграшкою для малечі, презентом коханій людині до Дня Валентина чи до 8 Березня.

Як народжується пряник

Інгредієнти – мед, вершкове масло, яйця, спеції (імбир, кориця і особливий набір спецій – прянична композиція) – майстриня вибирає найкращої якості. Тоді і смак гарний, і зберігаються вироби довше (якщо чітко дотримуватися технології, то й до півроку). Готує за одним улюбленим рецептом. Коли навчалася на кондитерських курсах саме з випікання пряників, там давали різні рецепти. Один уподобала найбільше і нікому не розголошує. Пече сама, розмальовує теж сама. Малюнок бере з Інтернету, інтерпретує для себе. Розписує безпосередньо на пряникові, якихось ескізів на папері не робить. Використовує спеціальні трафарети. Згодна, що розписати пряник – майже ювелірна робота, особливо, коли треба промалювати дрібні деталі. Тоді важливо, щоб глазур не розтеклася. Для цього розписаний пряник має просушитися в духовці. Якщо використовується глазур різної консистенції, то це особливо важливо.

Запитала майстриню, чи вдосконалилась техніка виготовлення пряників за рік роботи.

– Різниця між першим пряником і сьогоднішніми виробами відчутна. Бувало, що і руки тремтіли, коли треба було контур наносити на малюнок. І консистенцію глазурі вчилася підбирати правильно. Зараз уже простіше, бо натренувалася.

В основному, пані Людмила пропонує вже готові вироби, але іноді бувають індивідуальні замовлення. Перед Новим роком, каже, одна знайома замовляла дванадцять пряників-тигренят.

Робила майстриня і пряничні хатинки. До кожної добирає кольорову гаму – одна була в біло-червоних тонах, інша в біло-блакитних зі срібним покриттям.

Та не пряником єдиним займається Людмила на дозвіллі. Готує і зефір, і печиво макарон, і торти. Опановує складання зефірних букетів – красиво компонує лілії, троянди із зефіру. У планах – хризантеми, але ще не придбала спеціальних насадок. Бо ж і коштує інвентар недешево.

Має жінка сім’ю – чоловіка, дорослих дітей, онуків. Їм подобається її заняття, бо й сама вона полюбляє радувати рідних смачненьким. Тож і автор статті не втрималася і замовила святковий набір – новорічні ялинки. Тож можна підтвердити відгуки в соцмережі – і смачно, і красиво.

Тонкощі приготування імбирних пряників

Поспілкувавшись з пані Людмилою, а також ознайомившись з порадами та рекомендаціями інших пряничних майстрів у інтернет-джерелах, зробила висновок: варто дотримуватися певних правил, щоб спекти смачний пряник.

1. Тісто для пряників замішується заздалегідь, загортається у плівку і зберігається в холодильнику (не в морозилці).
2. Використовувати треба тільки натуральні молочні жири: вершкове масло, сметана, вершки і ніяких маргаринів!
3. Сухі спеції краще змішувати спочатку з маслом: так аромат буде більш насиченим.
4. Тісто не потрібно місити довго, інакше готова випічка може бути надто розсипчастою і ламкою.
5. Прикрашати глазур’ю треба після того, як випічка повністю охолоне.

Отож, смачного!

Антоніна ТАРАСЕНКО