Новий рік у стилі ретро

Тему Нового року важко оминути – зрештою, для більшості людей це найважливіше свято. Сьогодні більшість видань наприкінці року зазвичай публікує якийсь особливий матеріал. Ділові видання сконцентруються на суб’єктивних підсумках року чи прогнозах на наступний; жіночий глянець традиційно запропонує чергові «тисячу й одну ідею для новорічної ночі»; дитяча періодика подарує нову казку чи чарівну історію. А «Межівський меридіан» пропонує ретро-мандрівку сторінками новорічних випусків нашої газети. Ми взяли невеликий відрізок – десятиліття з 1965 до 1975 року.

Цікаво поглянути, як формувалися традиції «новорічної преси» – яку увагу приділяли цьому святу у старих українських виданнях. Варто сказати, що грудневі номери журналів усе ж таки виходили під гаслом Нового року. І хоча ідеологічна пропаганда впліталася у привітання, в оформлення обкладинок, та все ж святкова атмосфера переважала. Поради щодо організації свята, рецепти новорічних страв, викрійки святкових суконь – це все можна було знайти на сторінках «Радянської жінки» та «України». Веселі новорічні жарти та дотепні карикатури дарував «Перець». Та й інші журнали приділяли закінченню року досить уваги.

А от для газет у той час прихід Нового року був менш вагомою подією, ніж партійне зібрання чи відкриття пам’ятника державному діячеві. Тож часто навіть випуски за 30 чи 31 грудня містили лише одне традиційне привітання від редакції та побажання нових трудових подвигів, а наприкінці номера – щось на кшталт репортажу з дитячої ялинки.

Тож перегорнімо й ми сторінки «Червоної зірки». Якими вони були – передноворічні і новорічні газети? Про що писали? Наведемо невеликі уривки публікацій тих років.

Роки 60-ті

«Вдумливо добирати репертуар художньої самодіяльності» (інспектора райвідділу культури Солодовник В. (29 грудня 1966 р.) «…стали загальними улюбленцями глядача аматори: сестри Федорченко з села Веселого, Інна Мамедова та сім’я Блохи із Слав’янки, Віра Андрієвська та Ніна Карабанова з Новопавлівки і десятки інших людей, які поріднилися зі сценою, прагнуть розважати своїх товаришів».

30 грудня 1969-го до своїх читачів та дописувачів з вітаннями звернулася редакція «Червоної зірки». Того року газета отримала 2000 листів. «Зараз нам постійно дописують більш, ніж 250 чоловік. Серед сільських кореспондентів особливо хочеться відзначити бригадира комплексної бригади колгоспу «Україна» Марію Устимівну Іванько, обліковця тракторної бригади колгоспу імені Фрунзе Трохима Гавриловича Макогона, зоотехніка колгоспу «Радянська Україна» Олександра Васильовича Бойка, працівника бухгалтерії артілі імені Кошового Віру Павлівну Дудку, спеціалістів виробничого управління Івана Федоровича Земляного, Дмитра Ілліча Малишка, завідуючу Межівським дитсадком №2 Надію Кузьмівну Павловську та багатьох інших товаришів. Редакція районної газети висловлює їм щиру подяку». Такі вітання своїм дописувачам редакція друкувала щороку, дякуючи за допомогу у створенні «Червоної зірки».

Якщо для дорослих важливо досягти успіхів у роботі, то основне завдання школярів – навчання. Тому в новорічних випусках газети багато уваги приділялося саме результатам навчального півріччя. 1 січня 1968 року «Новорічні мрії десятикласників» (М. Коба, вчителька Межівської СШ №2): «І ось Новий рік! Приніс він багато прекрасного і в 10-А нашої школи. Для Ніни Мануїлової, Надії Мелешко, Євдокії Домшинської, Наташі Чорняк, Тамари Нікітенко, Наташі Антоненко, Володимира Нестеренка, Лариси Томас, Тетяни Острянин та інших зустріч з ним була радісною і щасливою. Всі вони закінчили перше півріччя з оцінками «5» і «4». 1 січня 1969 року «Внучата Ілліча» (О. Капустенко, вчитель першого класу Межівської СШ №2): «Відомо стало, хто і як саме навчався. В одержаних вперше в житті табелях Тані Лубенець, Серьожі Канівця, Наді Шаповал, Саші Кобця та інших красуються п’ятірки – найвища відзнака за їх кропітку працю. З цим першим трудовим успіхом і вітали їх ласкавий Дід Мороз та Снігуронька в новорічний день».

Роки 70-ті

У першому номері «Червоної зірки» року сімдесятого вміщено фейлетон «Сни в новорічну ніч» за авторством… самого Діда Мороза. У гумористичному ключі висвітлено ті проблеми, які актуальні цілий рік – недобудований хлібозавод, часто порожні хлібні полиці, неосвітлені вулиці, нечуйне ставлення до людей деяких посадових осіб. Ця ж тема розвивається і на початку року сімдесят п’ятого. Сатиричні новорічні побажання від В.Добрякова, наприклад, окремим головам колгоспів, у яких відсутні громадські лазні:

«У 75-му році новому
Годі «моржами» робити людей.
Змайструйте ж ви лазні, хоч невеликі,
Хоч і «без вікон, і без дверей»

1 січня 1971 року газета опублікувала допис військового кореспондента Федора Джепи «Гордіться, батьки». Приємно було у святковий день Мусію Онуфрійовичу та Поліні Захарівні Бистрим з колгоспу «Росія» прочитати теплі слова про свого сина, який проходив службу в армії. «Володимир хороший солдат і добрий товариш. Він завжди допомагає кожному і ділом, і словом. Його люблять і поважають новобранці. А в години дозвілля танкіст з гордістю розповідає про своїх односельчан – хліборобів колгоспу «Росія», вичитує з листів рядки про їх будні на тваринницьких фермах, у тракторних бригадах. Видно, дуже любить Володимир працю». А в останньому номері газети за цей рік усіх запрошували на передноворічний базар: «В ньому візьмуть участь всі сільські споживчі товариства, рообкоп, раймаг і чайна райспоживспілки з широким асортиментом промислових і продовольчих товарів. На базар вивезуть лишки сільськогосподарських продуктів колгоспи, радгосп і окремі громадяни».

У першому номері 1972 року завідуюча міжколгоспним свиновідгодівельним пунктом Ганна Добжанська ділилася радістю у статті «Росте, розвивається фабрика м’яса»: «Радісна подія сталася у наших свиновідгодівельників напередодні нового року. На території пункту завершено спорудження відгодівельного комплексу. Він – справжнє високомеханізоване тваринницьке містечко. В кожному з трьох збудованих свинарників незабаром розміститься по тисячі свиней. Приготування кормів вестиметься в кормоцеху. Для збирання гною є чотири великих гноєсховища».

Останній номер за 30 грудня того року дав короткі порівняння для висвітлення зростання добробуту жителів району. «…Взяти хоч би для прикладу колгосп «Україна». Тут на протязі багатьох років польові стани знаходяться у старих дерев’яних вагончиках» («Зірка», 24 серпня 1968 р.). «Нині у другій тракторній бригаді колгоспу «Україна» прекрасний будинок механізаторів. В ньому: їдальня, кімната для відпочинку, червоний куток на 50 місць (стільці-крісла), є телевізор, радіоприймач, душова, і, нарешті, більярдний зал. Невдовзі в такому ж Будинку справлять новосілля і механізатори першої бригади» («Червона зірка», 30 листопада 1972 р.)

Коротенька заміточка «Перед новорічним святом», надрукована 24 грудня 1974 року, додає святкового настрою. «Новорічне свято люблять і діти, й дорослі. В новорічну ніч майже в кожному будинку засвічує свої яскраві вогні ялинка. Щоб вона була нарядна, приваблююча, вже сьогодні заготовляються прикраси для неї. Йде торгівля прикрасами у районному універмазі. Продавець Галина Іванівна Пузіна ледве встигає обслуговувати бажаючих купити іграшки, костюми для новорічного карнавалу».

Не лише виробничі досягнення потрапляли у новорічні репортажі. Сфера обслуговування теж була у сфері уваги медійників. Газета за 30 грудня 1975 року, стаття «Подаруйте покупцеві посмішку» М. Лисенка, начальника торгового відділу Межівської райспоживспілки. «У нас в районі продавців високої культури обслуговування багато. Багато теплих слів щирої подяки адресують покупці нашим маякам торгівлі. Марії Федосіївні Лисенко – завідуючій промтоварним магазином в селі Новопавлівка. Вона носить почесне звання передовика соціалістичного змагання. Марія Юхимівна Брезіна працює в селі Володимирівка. За неспокійну вдачу, серце, відкрите людям, односельчани не вперше обирають її депутатом районної Ради депутатів трудящих. Своєю сумлінною працею заслуговує на шану покупців села Іванівки Ганна Василівна Кий. Її фотографія – на Дошці пошани Межівської райспоживспілки».

Ось так, гортаючи старі підшивки, ніби на екскурсії побували. Наче на машині часу перенеслися на півстоліття назад. І хоч час нестримно біжить вперед, хоч змінюються реалії життя – свято залишається святом. І магія Нового року дарує нам найкращі емоції і враження. А «Межівський меридіан» намагається зробити Новорічні свята для своїх передплатників ще кращими. Зі святом, шановні читачі й дописувачі! Візьміть нашу газету з собою у новий, 2022-й рік!