Різдвяна сніжинка від святого Миколая
Ми продовжуємо знайомити читачів “Межівського меридіана” із творчістю наших талановитих земляків.
Серед них – завідувачка відділення денного перебування комунального закладу «Центр соціальних послуг» Межівської селищної ради»…
…Алєксєєва Світлана Славянівна (творчий псевдонім – Світлана Сонцясхід)
Народилася і виросла вона на Слобожанщині (Богодухівщина, Харківська область). Закінчила Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна у 2004 рр. за фахом філолог, викладач української мови та літератури. Та доля її закинула на Межівщину.
Пані Світлана брала участь у всеукраїнських та регіональних творчих конкурсах літературно-творчого напрямку, отримувала дипломи та призові місця в літературних конкурсах в соцмережах: ІІ місце номінація «Проза» літературного конкурсу «Спогади дитинства» (2021 рік, поетична спільнота «Стан душі моєї»); переможець конкурсу «Перше кохання» номінація Майстерність слова. Проза» (2021 рік, поетична спільнота «Стан душі моєї»); ІІІ місце літературно-мистецького інтернет-конкурсу «Великоднє яєчко» в номінації «Проза» (Всеукраїнський літературно-мистецький альманах «Водограй мрій», 2021 рік). Її творчі надбання стали пулікаціями в альманахах «Політ моїх думок» (2020), «Ти і я» (2021), «Візерунки» (2021) (ФО-П Л. С. Стасюк, м. Хмельницький), «Водограй мрій №12» (2021) (ТОВ «НВП «Інтерсервіс», м. Київ).
Сьогодні пропонуємо увазі читачів оповідання Світлани Сонцясхід до Дня Святого Миколая.
________________________________________________________
Різдвяна сніжинка від святого Миколая
Маринка швидко забігає до будинку та ставить сумку зі спортивним одягом у вітальні біля вішака. Вона миттєво роздягається і, повісивши зимову куртку, біжить до теплої батареї, на яку кладе зовсім мокрі рукавички, дбайливо зв’язані мамою в кольорах барвистої веселки.
Їй не хочеться, щоб мама бачила їхній стан – доведеться довго пояснювати, що бій сніжками з Миколкою, Сергієм та Інгою біля школи був страшенно запеклий: щоб виграти у хлоп’ячої команди, їй з подружкою прийшлося важкувато. Тому на зовсім мокрі рукавиці дівчинка звернула увагу лише на спортивному гуртку, коли поспіхом роздягалась.
Сьогодні ж має в гості завітати святий Миколай. То не хотілося б його засмучувати або засмутитися потім самій, не отримавши подарунка.
Розправляючи пальцята рукавички, Маринка несподівано побачила на ній красуню-сніжинку, що грала на в’язаній барвистій поверхні крижаними прозорими гранями, наче жива.
Ой, яка ти красунечка! І така пухнаста, і незвичайно-блакитна…Але ж можеш розтанути… Давай я тебе віднесу до віконця – там найхолодніше і тобі буде затишно… – швиденько промовила дівчинка та віднесла свою цікаву знахідку до вікна.
Мала сніжинка ніби сама зістрибнула з долоньки Маринки і примостилась на віконній рамі. Раптово вона поворухнулась і раптово заговорила ніжним голоском, мелодійно і загадково:
Добрий вечір, Маринко! Не дивуйся: я потрапила сюди не випадково. Мене послав до тебе святий Миколай.
Дівчинка аж розгубилася і вщипнула себе за щічку: чи їй не вчулося? «Сніжинка розмовляє – хіба таке буває?..» – збентежено промовила вголос вона.
Так, буває, буває… Я різдвяна сніжинка і живу в чарівному зимовому лісі коло будиночка святого Миколая. Тож він тобі передав – чекай незабаром справжнього дива і здійснення свого бажання, – таємничо і, ніби співала пісню, мовила блискуча зірочка.
Та невже?… – зраділа Маринка, від щастя сплеснула в долоньки і заплющила на секунду оченята від захвату.
Її найголовніше бажання було вкрай особливим. Вона навіть мамі його не говорила, щоб не засмутити: виконати його було важким навіть для Миколая, бо всі ж знають, що в нашій країні війна.
Не хвилюйся, дорогенька, все станеться зовсім скоро. Зі святом! – і мелодійний голос сніжинки ніби розтанув у повітрі.
Маринка розплющила очі: на віконній рамі, де хвильку тому була сніжинка, лежала крихітна крижинка, що за секунду перетворилась на кілька краплинок води. За вікном сніжинки танцювали хуртовинний танок і до їх багатоповерхівки під’їхала військова автівка, з неї хтось вийшов.
У сусідній кімнаті задзвонив телефон і мама взяла слухавку.
Як приїхав додому? Справді? Звичайно, вже відчиняємо! – промовила вона і покликала доньку:
Маринко, доню! Відчини двері – тато у відпустку приїхав!
Дівчинка зробила крок до вхідних дверей та вони відчинились раніше і Маринка потрапила в міцні обійми татка. На комірі його пікселевої куртки блищала срібляста сніжинка.
«Дякую за здійснення бажання!» – подумки промовила дівчинка, посміхнувшись, а ніжна блискітка підморгнула їй і так само в думках відповіла: «Святому Миколаю дякуй!»
Зображення у публікації створені за допомогою ШІ
Також читайте:
