Шерстяне диво від Тетяни Довгоспиної
«Межівський меридіан» продовжує знайомити читачів з місцевими майстрами хенд-мейду. Ім’я зорянської майстрині Тетяни Довгоспиної відоме багатьом шанувальницям ексклюзивних речей, і не лише в Зоряному. Валяння вовни в руках цієї талановитої рукодільниці завжди щось неймовірне – вона зуміла перетворити звичайні повстяні капці на витвори мистецтва – стильні, оригінальні, не схожі на жодні інші!
Валяння – або фелтінг – особлива техніка рукоділля, у процесі якої з шерсті створюються текстильні речі ручної роботи на тканині чи повсті.
– Вітаю, пані Тетяно! Знайома з Вами не перший рік, знаю, що рукоділлям займаєтеся давно. Розкажіть нашим читачам про своє захоплення. З чого все почалося?
– Дійсно, рукоділля – це в мене з дитинства. Мама моя шила, я спостерігала. Але сама до шиття якось не потяглася. А от гачком і спицями в’язала, скільки себе пам’ятаю. Мені подобається створювати власноруч гарні речі. Пробувала плести кошики з паперу. Наплела і собі, і невісткам – стільки, скільки треба було для використання. Нитки в них зберігаю, інші дрібнички. Але хотілося робити щось і красиве, і корисне. Спробувала створювати взуття. Адже воно зношується, хочеться чогось новенького. Тому є поштовх щораз удосконалюватися, робити все краще і краще. Так і досвіду набираюся. І бажання не зникає.
– Зазвичай, нове заняття починають з найпростішого. З чого почали Ви?
– Першими я виготовила жіночі чобітки. Добре вийшло з першого разу. І ця пробна пара взуття була для себе. Пішла в них на роботу. Потім поїхала на базар. Усі питали, цікавилися: «Де ви таке взяли? Привезіть і нам». Взуття всім припадає до вподоби – легке, м’якеньке, тепле. Найперші колодки для його виготовлення знайшла у чоловікових батьків на горищі – старі, дерев’яні. Дід був чоботарем, от і залишилися. Зараз уже маю сучасні колодки на всі розміри.
Майстриня розповіла, що використовує зразки з Інтернету, але обов’язково адаптує до своїх уподобань. Може змінювати колір, урізноманітнювати візерунки, елементи декору. А декорує по-різному: і вовна, і стрічки, і намистинки. Може перебити малюнок з шерстяної хустки – досить оригінально виходить. Має каталог зразків шерсті. Там обирає необхідні кольори і відтінки. З першого разу визначається, щоб потім не перефарбовувати.
– Якось використала ідею відомої валяльниці Ольги Дем’янової, але додала свого. Коли виставила в мережу фото, вона побачила і забрала в колекцію робіт власних учнів. Мені це тільки честь, – говорить пані Тетяна.
Особливістю валяння з вовни є те, що кожний виріб є унікальним. Тетяна Довгоспина розповідає, що навіть маючи на руках два ідентичних набори матеріалів, в результаті не отримаєш однакових виробів, повтори тут просто неможливі.
– Оскільки в техніці валяння Ви працюєте не один рік, список витворів, які вийшли з-під Ваших рук, певне, дуже широкий?
– Пробувала виготовляти різні речі: клатчі, шарфи, капелюшки. Можна робити і літній одяг (тонким шаром). Але чогось душа не лежить. Це було просто для перевірки своїх сил і вмінь – а чи зможу я, чи вийде в мене? Робила іграшки – усі роздала, як подарунки.
– Ваше заняття забирає багато часу?
– На виготовлення однієї пари взуття йде кілька днів. За один раз вовну гарно не вваляєш. Треба кілька підходів, щоб робота «відпочивала». Потім приклеїти підошву, прошити для міцності (я це роблю обов’язково). Працюю над взуттям після всіх домашніх справ, переважно увечері. Взагалі, процес роботи складний, але цікавий. Приносить величезне задоволення. Без цього не можу жити, дуже затягує.
– Як далеко «мандрують» чобітки та капці?
– Зазвичай, недалеко. Але якось мою роботу побачила в Інтернеті жінка з Греції. Написала і попросила вислати їй. То я відправляла в Київ, а вже звідти уподобана грекинею пара взуття поїхала в Салоніки. Потім ми з цією жінкою подружилися, вона ще й виноград наш уподобала, так я їй і саджанці виноградні відправляла.
– Які плани на майбутнє? І що б Ви порадили початківцям у справі фелтінгу?
– Я визначилася для себе з напрямком роботи – це взуття. Тому змінювати нічого не хочу. Лише вдосконалюватися. Хочу спробувати зваляти чоботи-ботфорти. Сподіваюся, що впораюсь. А порада початківцям – не боятися, починати і робити. Якщо вагатися і сумніватися, то можна зваляти чудову річ і в кінці все зіпсувати через нерішучість. Треба бути впевненим. І успіх прийде!
– Дякую за розмову, пані Тетяно. І теж бажаю Вам успіху в освоєнні нових моделей і творчого натхнення.
Антоніна Тарасенко
