Із Люсиного зошита
Третій місяць триває війна на нашій землі. Засоби масової інформації переважно подають оперативні новини про те, що відбувається на фронтах, про напружену роботу в тилу, про волонтерів, переселенців. А вже так хочеться чогось мирного.
Тому сьогодні познайомимо вас, шановні читачі, з Людмилою Мартиненко, точніше її поезією. Мешкає жінка у Новопідгородному. І не всі знають, що часом, коли сколихнеться душа, Люся (а саме так її називають в селі) розгортає свого заповітного зошита і починає писати. Довго не мудруючи, як серце підказує. Пише вірші розлогі й коротенькі, російською і українською, про життя, природу, Україну.
Тож кілька ліричних творів із Люсиного зошита пропонуємо і вашій увазі.
***
– Ой чого ж ти, Мамо, така сумна стала,
І блищить в очах гірка сльоза?
– Бо вража навала горя надіслала,
І війні ніяк нема кінця.
– Ой чому ж це, Мамо, твої чорні коси
Вкрило павутиння сиве, мов зола?
– Бо сумую й плачу за захисниками,
Що за мир кладуть своє життя.
– Ой чому ж ти, Мамо, дивишся у небо,
І шепочуть щось твої уста?
– Я молюсь до Бога, бо так зараз треба,
Щоб дав щастя, миру і добра.
– Ой чому ж ти, мамо, борщу наварила
І напекла хліба та й на півсела?
– Хочу запросити і нагодувати,
І бійцям сказати вдячності слова:
«Мої дорогенькі, женіть воріженьків,
Щоб нам їх не знати тут повік.
Ми ж з руїн повстанем, ще сильніші станем,
Українців буде знати увесь світ».
Весна
Ось і прийшла до нас весна,
Надворі небо голубіє,
Пташки щебечуть, пробивається трава,
І кішка Кнопка про кохання на осонні мріє.
А я люблю, коли у березні іде лапатий сніг,
Виходжу на поріг, заплющуючи очі –
Десь чути гомін і дитячий сміх,
А сніг ідей й лице мені лоскоче.
Який чудовий, дивовижний світ,
І серце так від радощів тріпоче.
Я розумію, що прожито вже немало літ,
Але дитинство відпускать мене не хоче.
Ну здрастуй, веснонька-красна,
Хоч ти прийшла, але поглянь – довкола біло.
Почати б жити з чистого листа,
В душі радіти, і щоб серце не боліло.
Голубі волошки вплетемо в віночки,
Сонця жовті промені додамо до них.
Вільна Україна, в ній щасливі дочки,
На сторожі спокою вірні їй сини.
Слава Україні і героям слава!
Хай живуть всі многії літа.
Разом з журавлями ніжною весною
В Україну щастя завіта.
