Останній подвижницький крок Тамари Макарівни

Трохи не дотягнула до свого повного 88- ліття Тамара Макарівна Середа. ЇЇ життя міцно переплелося з усім післявоєнним буттям Межівщини.

Фотохроніка з її архіву донесла і фото восьмикласників МСШ початку п’ятидесятих років, і спортивні змагання наших атлетів та Дніпропетровського технікуму фізичної культури, і клубні виступи, зокрема районного хору різних років, зимові молодіжні гуляння тощо. Працювала вона і в будинку культури, в кінофікації, в межівській друкарні.

Отож і прийшли провести її окрім рідних, знайомі і молодші колеги по колишній роботі. А ще пенсіонери співочого колективу «Ладушки» з вул. Маяк, які останні десять-п’ятнадцять років регулярно збиралися на свої літературно-художні зустрічі; запрошували їх і на загально районні заходи. Об’єднання мало свій устав,
гімн, а Тамара Макарівна була творчим рушієм незвичного колективу.

Середа Т.М. була завжди товаристською, життєрадісною, дотепною поетесою-гумористом.

Збареглися її ліричні і патріотичні поезії, роздуми про сенс нашого життя і Батьківщину.

Петро БАБЕЦЬ,
краєзнавець

“Дуже переживаю сьогоднішнє становище в Україні – про війну, що забирає із життя молодих хлопців…”

Т. СЕРЕДА

Війна іде, горе несе,
Країна вся страждає.
На Сході спокою нема,
Бо ворог там стріляє.

Приспів:

Синки, вертайтеся живі,
На вас рідня чекає.
Бо горе вашим матерям
Серця на частки крає!

Матуся плаче і сестра,
Сумує батько з братом,
Дружина діток обійма,
Чекає в рідну хату.

Приспів

Ми Богу молимось за вас
І вірим в перемогу.
Герої будуть з нами жить
І осявать дорогу!

Приспів