Останній подвижницький крок Тамари Макарівни
Трохи не дотягнула до свого повного 88- ліття Тамара Макарівна Середа. ЇЇ життя міцно переплелося з усім післявоєнним буттям Межівщини.
Фотохроніка з її архіву донесла і фото восьмикласників МСШ початку п’ятидесятих років, і спортивні змагання наших атлетів та Дніпропетровського технікуму фізичної культури, і клубні виступи, зокрема районного хору різних років, зимові молодіжні гуляння тощо. Працювала вона і в будинку культури, в кінофікації, в межівській друкарні.
Отож і прийшли провести її окрім рідних, знайомі і молодші колеги по колишній роботі. А ще пенсіонери співочого колективу «Ладушки» з вул. Маяк, які останні десять-п’ятнадцять років регулярно збиралися на свої літературно-художні зустрічі; запрошували їх і на загально районні заходи. Об’єднання мало свій устав,
гімн, а Тамара Макарівна була творчим рушієм незвичного колективу.
Середа Т.М. була завжди товаристською, життєрадісною, дотепною поетесою-гумористом.
Збареглися її ліричні і патріотичні поезії, роздуми про сенс нашого життя і Батьківщину.
Петро БАБЕЦЬ,
краєзнавець
“Дуже переживаю сьогоднішнє становище в Україні – про війну, що забирає із життя молодих хлопців…”
Т. СЕРЕДА
Війна іде, горе несе,
Країна вся страждає.
На Сході спокою нема,
Бо ворог там стріляє.
Приспів:
Синки, вертайтеся живі,
На вас рідня чекає.
Бо горе вашим матерям
Серця на частки крає!
Матуся плаче і сестра,
Сумує батько з братом,
Дружина діток обійма,
Чекає в рідну хату.
Приспів
Ми Богу молимось за вас
І вірим в перемогу.
Герої будуть з нами жить
І осявать дорогу!
Приспів