УПА: факти, про які цікаво дізнатися (до 80-річчя утворення)

14 жовтня Україна відзначає аж чотири дати: християнське свято Покрови Пресвятої Богородиці, День козацтва, День створення Української Повстанської Армії та День захисників і захисниць Украї́ни. У цьому вбачається певна закономірність і тяглість історії. Під захистом Божої Матері сини України (від козаків до сьогоднішніх бійців ЗСУ) творили і боронили державу від зазіхань ворогів.

ТРОХИ ІСТОРІЇ

За офіційною версією, саме 14 жовтня у місті Сарни на Рівненщині 1942 року був сформований перший підрозділ (сотня) УПА. Його очолював командир Сергій Качинський («Остап»). Він був військовим референтом Організації українських націоналістів (ОУН) на чолі зі Степаном Бандерою.

У 1944 році був створений орган політичного керівництва УПА та всього визвольного руху – аналог парламенту, що називався Українська головна визвольна рада (УГВР).

За часів Другої світової війни УПА була військово-політичною формацією українського національно-визвольного руху. Це була єдина сила, яка ставила перед собою мету створити незалежну українську державу.

Активні військові дії УПА тривали до 1949 року. Після цього повстанська армія була реорганізована в збройне підпілля, яке діяло до початку 60-х років.

УНІКАЛЬНЕ ПОКОЛІННЯ

Створення та існування УПА – найбільший феномен української історії ХХ століття. Адже ті, хто відстоював незалежність України в 1940-х роках, воїни «лісової армії», були виховані тими націоналістами, які пережили 1917–1920-ті роки з їх вірусом більшовизму та страшні 1930-ті роки. Представники УПА не тільки боролися за Україну всіма доступними методами, але і без вагань жертвували життям: якщо «криївку» знаходили радянські розвідники, то її мешканці найчастіше негайно скоювали самогубство, щоб не датися живими в руки ворога. Крім того, УПА під час Другої світової війни були єдиними у світі, хто воював одночасно і проти гітлерівців, і проти СРСР.

БЕЗДОГАННА ОРГАНІЗАЦІЯ

УПА була неймовірно організована. Можливо, саме завдяки нащадкам її воїнів українці і змогли організувати Євромайдан. В УПА були чітка структура з субординацією, розклад і жорстка дисципліна: наприклад, вживання алкоголю (без дозволу командира) каралося розстрілом. Багато істориків вивчають УПА як ідеальний приклад підпільної організації.

ПРОПАГАНДА

«Лісова армія» випередила час, зробивши основну ставку на поширення інформації. У період із 1948 по 1952 рік у підпільних друкарнях було видано 350 тисяч листівок, брошур, книжок та іншої нелегальної літератури, незважаючи на дефіцит паперу. П’ята частина видань була адресована українській молоді, закликаючи не вступати до комсомолу і не піддаватися зросійщенню. Також у повстанській літературі критикували марксизм, альтернативно пояснювали історичні події в Україні, розкривали суть бандитського сталінського режиму і висвітлювали завдання українського визвольного руху.

ВІЧНА МОЛОДІСТЬ

Вік членів УПА в середньому становив 18–22 роки. Більшість воїнів УПА відрізнялися незвичайною молодістю. Так, у часи розквіту боротьби УПА в 1943-45 роках 20% партизанів були віку 18-19 років, 15% – у віці 20 років, 13% – у віці 23 років, 12% – у віці 21 року, 8% – у віці 22 років.

НІКНЕЙМИ

У всіх повстанців для надійної конспірації було по кілька псевдонімів. Більшість з них – похідні від назв тварин, птахів, рослин, предметів. Були також нікнейми, похідні від назв явищ природи: Хмара, Мороз, Крига, Зима, Місяць і т. д. Найбільш екзотичні «нікнейми УПА» – Непитай, Непий, Вгадай, Зірвишапка, Розбийгора.

ЗБРОЯ

Повстанці примудрялися діставати зброю у Червоній армії, маскуючись під радянських партизанів. Крім того, в 1942-44 роках зброю вдавалося вимінювати в угорців і навіть німців. Були встановлені певні тарифи обміну на продукти харчування: одна ручна граната оцінювалася в одне куряче яйце, автомат або гвинтівка – в цілу курку, ручний кулемет – порося, міномет – кілька мішків картоплі.

У розпал Другої світової війни кожна сотня УПА мала у своєму розпорядженні 20-25 кулеметів різних марок, до 40 самозарядних гвинтівок, до сотні пістолетів-кулеметів, один-два гранатомета.

ЇЖА

УПА добре постачалась їжею за рахунок підтримки селян. Наприклад, восени 1944 року на одного курсанта повстанської школи «Олені» виділялися продукти, енергетична цінність яких становила 4388 калорій (тоді як мінімальна норма для людей, зайнятих важкою фізичною працею становила 4300 калорій). У меню входили хліб, крупи, олія, м’ясо, консерви, картопля, морква, горох, буряк, цукор, капуста.

БОФОНИ

Це своєрідні гроші УПА, грошові квитанції з національною символікою. Назва трансформувалася від словосполучення «бойовий фонд». Уповноважені особи УПА видавали бофони населенню за продукти харчування, одяг і т. д. Крім фінансової, бофони виконували агітаційну функцію. Всього в період 1939–1954 років було випущено 500 різновидів бофонів, більшість з яких намалював Ніл Хасевич.

 «ЕБОЛА» ПО-РАДЯНСЬКИ

Проти УПА радянська влада використовувала найжорсткіші шпигунські методи. Одним з «ноу-хау» в боротьбі з «лісовою армією» стало поширення інфекційних захворювань в місцях найбільшого скупчення повстанських загонів. На чорний ринок, де повстанці купували медикаменти, були доставлені ампули з бактеріями тифу, які продавалися як ліки від зазначеної хвороби. У 1950 році органи держбезпеки стали широко використовувати снодійний препарат «Нептун-47», який додавали в напої, отруйний газ «Спецпрепарат-28» (тюбики з них вкладали в пошту повстанців), нервово-паралітичний газ «Тайфун» (впускали через вентиляційні шахти «криївки»).

КРИЇВКИ

Споруди під землею з вентиляційними отворами, в яких вояки УПА у деяких випадках могли, не виходячи, прожити кілька місяців.

За час існування УПА було спроектовано приблизно 10 тисяч «криївок», в яких розміщувалися збройові склади, шпиталі, друкарні і навіть швейні цехи. Могли розміщуватися як в лісі, так і «маскуватися» в сільських хатах. Головне в «криївках» – конспірація. Так, одного разу в 1950 році рядовий Овечкін випадково схопився за гілку куща, піднімаючись по схилу яру. Кущ був вирваний, а на його місці рядовий знайшов люк повстанського притулку. «Троє бандитів ліквідовані», – зазначено в його рапорті.

КРАЩІ КНИГИ ПРО УПА

Книги Володимира Сергійчука про УПА: «Десять буремних літ», «ОУН-УПА в роки війни», «Радянські партизани проти ОУН-УПА», «Український здвиг», «Тавруючи визвольний прапор».

«Роман Шухевич у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959)» та «Степан Бандера у документах радянських органів державної безпеки (1939–1959)», видані під редакцією Володимира Сергійчука.

Серед мистецьких: «Музей покинутих секретів» Оксани Забужко, «Солодка Даруся» Марії Матіос, «Червоний» Андрія Кокотюхи.

Кращі історичні дослідження: «УПА – історія нескорених» Володимира В’ятровича та Руслана Забілого, «Історія з грифом Секретно. Таємниці українського минулого з архівів КДБ» Володимира В’ятровича, монографія «Організація українських націоналістів і Українська повстанська армія: історичні нариси», а також книга «Перемога або смерть» Івана Патриляка, матеріали якої були використані під час підготовки цієї статті.

За матеріалами Інтернет джерел