Лист святому Миколаю (Повчальна гумореска)
Наближається той день, що в шкарпетку серед ночі
Кожна дівчинка чи хлопчик подарунків дуже хоче.
Щоб дізнатись їх бажання, мрії якісно здійсняти,
Кілька днів безперестанку дід святий має читати
Від дітей листи яскраві, розмальовані й не дуже,
Й виписані так старанно чи надряпані байдуже.
Вже у того Миколая печуть очі — нема сили,
Гора ж аркушів пристойна і роботи — світ немилий!
У помічників його — інші справи, термінові…
Тож старенький — весь в паперах і йому не до розмови.
Все нотує у планшет, поспішає і читає —
Навіть радий, що йому геть ніхто не заважає…
Аж ось раптом зупинивсь…Осягнув слова дитячі,
Окуляри враз протер, повторив й від сміху плаче.
У листі, від фарб строкатім, — зелені ялинки.
Поміж ними причаїлись думки-намистинки:
“Святий любий Миколаю! Як ти там ся маєш?
Чи пігулки вчасно п’єш, про здоров’я дбаєш?
Я б тебе і не питав, та є небезпека —
Ти у віці, а дорога до мене далека.
Знаю, треба тобі духу, що її здолати,
Тож готуйся в путь серйозно. Не смій лиш питати
В незнайомців шлях-маршрут — зараз скрізь бандити:
Відберуть мішок дарунків, що будеш робити?
В бій не станеш, не спортсмен, а вони кремезні…
Ти Гугл-карти завантаж, бо часи бентежні.
Спину також підлікуй ти у масажиста,
На ній же вагу нести кілограмів триста!
Може, й більше, я ж не знаю, кількість дітей чемних…
А іще… Ну не твори ти зусиль даремних!
Переглянь лиш досконало всі дитячі справи,
Може, й різочки додати, не лише забави? Щоб тебе не підманули, я переживаю,
З інтернету є лайфаки й ними зловживають.
Я-от чесний із тобою точно, Миколаю:
Хочу я лише добра, а, буває, лають…
Дід сварився, що розбились його окуляри,
А вони ж просто лежали на шляху котяри,
Що прибіг до нас у двір, видно, помилково,
І залишити господу не у змозі слово:
Я по-доброму до нього, він же, як причепа,
Лиш тікає, я — за ним.. Й сталася халепа.
А було, що киці власній гарні смуги малював,
Мою маму стиль той тигра чомусь дуже знервував…
Як і те, що я з Тік-Току досліди проводив,
Кухоль сам із рук упав, я ж для всіх — “Нашкодив!”
Тато в захваті не завжди, коли в ванні — море,
Й біля неї сто калюж. “Спокій дай!” — говорить.
Просто він не уявляє, що син — мореплавець:
У майбутньому, напевне, і його прославить.
Тож всі вчинки, що робив я, з наміром хорошим…
Якщо ж маєш в тому сумнів — подаруй лиш гроші.
Хай вже іншим дітям будуть солодощі з неба,
Або ігри чи машинки, чи чого їм треба.
Я ж дорослий — вісім років — й мене зрозумієш,
Бо бажань велика купа… Що ти із цим вдієш?
Завтра — те, сьогодні — се й брав би все очима…
Тож, як не крути, дідусю, а давай грошима.
Як готівки ти не маєш — теж біди немає,
В мене картка “Юніора” й місця вистачає.
Перешли (я номер дам) всю суму швиденько
Й про наступних дітей далі піклуйся гарненько.
А тепер бувай здоровий, святий Миколаю!
Я ж піду вже вечеряти, бо мене гукають.
Обіймаю. Твій Мишко” й сніжинка блакитна
Усміхнулась за вікном святому привітно.
Дід лист врешті вбік відклав, почухав чуприну —
Бач, не просто зрозуміть сучасну дитину!
Та реальність ця святкова і без зайвих слів,
Як бажала що дитина — те святий й зробив.
Ключ дістав і сейф відкрив, гривні ось рахує,
І Михайлик точно щастя сьогодні відчує.
…Бо зелене тому світло й казка без межі,
Каже хто усе відверто й просить від душі.
17.11-06.12.2024
Світлана Сонцясхід
