У тіні війни: сподівання та страхи мешканців прифронтової Межівщини (ВІДЕО)
Даний матеріал підготовлений студенткою факультету журналістики Університету Митної справи та фінансів (м. Дніпро), межівчанкою Елізою Назарчук, у рамках навчальної практики на базі редакції “Межівського меридіана”. До вашої уваги бліц-інтерв’ю жителів та гостей Межівської СТГ на тему: “Сподівання та страхи мешканців прифронтової Межівщини”.
Межова – невеличке селище у Дніпропетровській області, яке, стало однією з прифронтових територій сучасної України. Тут життя обрамлене звуками вибухів і новинами з передової. Місцеві мешканці звикли до напруженої атмосфери, але їхній дух залишається незламним, адже віра в перемогу й майбутнє рідної країни – це те, чим живе громада …
«Може воно закінчиться колись, будемо поки жити тут, а там видно буде. Що Бог дасть – те й наше»,- із сумом в очах говорить Віталій, мешканець Межової.

Реальність під звуки війни
Гуркіт артилерії та загроза обстрілів стали невіддільною частиною буденності. Місцеві жителі визнають, що звикнути до цього неможливо, але адаптуватися довелося.
«Останнім часом тривожно. Дуже тривожно. Але ми працюємо, тренуємось та сподіваємось, що нас ця біда не торкнеться. Хочеться, щоб всі люди повернулися до спокійного життя»,– розповідає Галина, тренер жіночої збірної з волейболу.
Щодня люди виходять на роботу, відправляють дітей до школи, займаються спортом, доглядають господарство – навіть у таких умовах життя не стоїть на місці.
«Ми переселенці з Покровська, у нас двоє дітей, наразі виїжджати не плануємо, якщо фронт буде ближче, – звісно поїдемо», – подружжя, яке вимушено залишило свої домівки та знайшли прихисток у Межовій.
Сподівання та страхи
Майже кожна родина в Межовій має план на випадок погіршення ситуації. Майже у кожній домівці можна побачити наполовину спаковані валізи, які чекають свого часу. Але люди не поспішають залишати Батьківщину, адже це їхній дім, їхня земля.
«Ми всі сподіваємось на краще, віримо в ЗСУ. Звісно, потихеньку збираємо валізи, готуємось: якщо щось піде не так, то, звісно, прийдеться залишити свій рідний дім. Віра в серці є, тому на сьогоднішній день нікуди не їдемо», – ділиться своїми думками місцева Наталія.
Майбутнє в наших руках
Попри всі виклики, жителі Межівщини не втрачають оптимізму. Люди об’єднуються для спільного ремонту доріг, допомоги військовим або організації гуманітарної допомоги. Вони понад усе вірять у Збройні сили України, які щоразу відвойовують нові рубежі. У їхніх серцях живе надія на спокійне життя без вибухів, страху й болю.
«Я народилась у цьому селищі, я люблю його, не хочеться нікуди виїжджати, тому ми з родиною будемо залишатись тут до останнього. Віримо в Україну!», – впевнено говорить школярка Софія.