Велике будівництво на Межівщині…
На автошляху М-04 Знамянка-Луганськ-Ізварине, що єднає Межівщину з обласним центром – Дніпром – сьогодні кипить робота.
У рамках програми Президента України «Велике Будівництво» траса М-04 має стати складовою нової дороги М-30 Стрий – Ізварине довжиною майже 1400 км, яка з’єднає схід і захід України та стане найдовшою трасою держави.
(Для інформації: 259,3 км дороги пролягають Дніпропетровщиною і відповідно 16 кілометрів – територією Межівського району).
З 1 квітня підрядник проекту Автомагістраль «Південь» розпочав роботи з капітального ремонту дорожнього полотна і на Межівщині, від с. Слов’янка у напрямку Дніпра.
«Межівський меридіан» відвідав виробничу базу підприємства у с. Слов’янка, де у ці дні на повну потужність працює асфальтобетонний завод, а також поспілкувався зі шляховиками, які сьогодні фрезерують старе дорожнє покриття, посилюють основу і вже укладають нижній шар автошляху.
Про це і не тільки, читайте далі…
…Насправді те, що робота, справді, кипить – стає очевидно щойно минаєш залізничний переїзд біля Слов’янки. Бо потрапляєш у самісінький епіцентр подій: на перший погляд, броунівський рух численної техніки, який супроводжує розмірений гуркіт та звукові попереджувальні сигнали.
Саме у той день, коли ми завітали – шляховики асфальтували під’їзд до головних воріт підприємства. Але й без того, ледь не кожні 10 хвилин, на території виїжджають – заїжджають заповнені та порожні вантажівки з логотипом Автомагістраль «Південь».
Зустрів нас начальник виробничої бази у с. Слов’янка Олександр Михайлович Обертюх, про інтерв’ю з ним домовлялися напередодні.
Відкритість та гостинність з якою нас зустріли заслуговує на окрему вдячність. А головне – Олександр Михайлович погодився не лише розповісти про роботу заводу, а й провести невелику екскурсію територією. Звичайно, з дотриманням всіх правил безпеки…
Отже, сьогодні на території, відомої жителям району, як Слов’янський асфальтний завод, розташована виробнича база компанії Автомагістраль «Південь».
Головний вузол бази – асфальтобетонний завод почав працювати на повну потужність лише минулого року. Як розповів нам Олександр Обертюх, мова йде про дорожньо-змішуючу установку модернізовану – Кредмаш (Кременчуцького заводу шляхових машин) , потужністю 160 тонн асфальту на годину.
– Керівництво компанії вирішило, що в регіоні потрібен потужний завод, який би міг обслуговує проекти, що реалізуються на території Дніпропетровської та Донецької областей і не тільки… – говорить Олександр Михайлович. – І ось ми тут…
Спочатку йдемо на ГСУ ( грунто – змішуюча установка), яка виготовляє СФОВ (суміш фрезерована оброблена в’яжучим), що використовується для нижніх шарів дороги.
– Після того, як фрезерувальна машина знімає пошкоджений шар, першим на його місце «лягає» саме СФОВ. – розповідає нам Олександр Михайлович. – До його складу входить, так званий зріз, тобто старий асфальт, а також емульсія бітумна та щебінь.
Зізнаймося, багатьох, мабуть цікавило питання: куди ж дівається, зрізане покриття? І от ми на власні очі побачили, без перебільшення, гори старого асфальту, який знову йде у виробництво.
Далі – справжні дюни щебеню та відсіву… Тут потужний навантажувач подає різні фракції згаданих матеріалів у бункер для асфальтобетонної установки. Всього 5 бункерів, у кожен засипається конкретна фракція.
– Все (тобто – «рецепт») залежить від категорії асфальту, який маємо отримати на виході. – коментує Олександр Михайлович.
А ось і серце виробничої бази – операторська асфальтобетонного заводу. Знайомимось з оператором Миколою Клеменюком. Він далеко не вперше потрапляє в об’єктиви журналістських камер, а тому без вагань розповідає нам про тонкощі його відповідальної роботи.
Спочатку оператор регулює подачу матеріалу в накопичувальні бункери, потім контролює його шлях по транспортеру на нагрівальний барабан. Далі – у так звані «кармани», звідки вже по заданому у програмі «рецепту» компоненти йдуть безпосередньо у мішалку. Нарешті, на виході отримуємо готову асфальтобетонну суміш! До речі, її температура складає біля 170 градусів за Цельсієм!
Микола Клеменюк має солідний досвід роботи на подібних установках, зізнається, що доводилося працювати на заводах і турецького, і німецького виробництва:
– Більшість із них значно потужніші, мають більше електроніки… Але особисто мені за зручністю подобається Кредмаш, де ми зараз знаходимось. Можливо тому, що він український, тобто рідніший (посміхається)…
А, якщо серйозно, то тут все максимально зрозуміло і доступно для регулювання. Хоча трапляється різне, як і на кожному виробництві.
Начальник бази відзначає, що оператор контролює весь процес виготовлення асфальтобетонної суміші і він, без перебільшення, ключова фігура у, здавалося б, автоматизованому процесі.
Загалом, колектив заводу на сьогодні налічує 16 чоловік, які працюють на ключових вузлах: ГСУ, асфальтобетонній установці та в лабораторії.
До речі, ще один цікавий об’єкт… У лабораторії ми отримали справжній лікбез від молодих фахівців, які і складають кістяк колективу. Окрім 4 працівників, на стажуванні перебувають двоє студентів – всі вони випускники Барського фахового коледжу транспорту та будівництва (Вінницька область). Серед чоловічого колективу є й одна дівчина – Катя, між іншим, місцева – зі Слов’янки.
Хлопці розповіли, що займаються перевіркою та контролем якості матеріалу: бітуму, щебню, мінерального порошку тощо. Також перевірці підлягає зріз старого асфальту, а особливо – вже готова продукція: асфальт та суміш фрезерована оброблена в’яжучим, які підлягають фізико-механічним випробуванням. Окрім цього, лабораторія виїжджає на дорогу, де проводить контроль температур укладки суміші і, загалом, якість виконання робіт.
– Заявлена потужність заводу – 160 тонн на годину – говорить Олександр Обертюх. Реально маємо – 140-150 тон. Найбільше за робочу зміну виробляли до 1700 тонн асфальтобетонної суміші.
На території заводу розташований і гуртожиток, який розрахований на майже 60 працівників (це і шляховики, і обслуговуючий персонал самого заводу), працює кухня.
…До нашої бесіди долучається керівник дорожньої дільниці – Олександр Волосенко… Саме його дільниця відповідає за ділянку автошляху на відрізку – від Слов’янки до Петропавлівки.
Олександр розповів, що працювати на трасі М-04 почали 15 березня (біля Петропавлівки), а з 1 квітня і від Слов’янки. Відрізок дороги, який має пройти дільниця складає 25 кілометрів. У цей час інша дільниця йде від Павлограда до Миколаївки, де вони, власне, і мають зустрітись.
У складі дільниці працюють кілька бригад – і в кожної своє задання: одні займаються фрезеруванням, інші – укладанням СФОВ, треті – укладають асфальтобетонну суміш. Для того, щоб стелити верхній – захисний шар дороги треба відповідні плюсові температури. Тож поки що зарано…
Говорячи про темпи робіт, Олександр Волосенко дуже обережний. Адже на це впливають багато факторів, зокрема і сьогоднішня погода, яка, на жаль, не сприяє шляховикам.
Завжди актуальне питання: яка ж насправді товщина дорожнього покриття під час капітальних ремонтів? Олександр розповів, що товщина основи – складатиме 16 см; асфальтобетонної суміші – 12 см і нарешті захисного покриття – 5 см, отже всього – 33 сантиметри. Ширина дорожнього полотна, відповідно до стандартів – 8, 5 метри (2 полоси).
Олександр нагадує нам, що нову трасу М-30 Стрий – Ізварине, яка матиме довжину 1400 км і з єднає всю Україну – складуть дві дороги: М-12 Стрий – Знам’янка та М-04 Знам’янка-Луганськ – Ізварине. Здати її планується до 30-ї річниці Незалежності України!
…На самій дорозі ми побачили, що фрезерування та укладання асфальту ведеться в реверсному русі. Доки на одній полосі ведуться роботи – інша – закривається, наступного дня – навпаки. Тільки на відрізку від Слов’янки до Петропавлівки працює одночасно до 50 одиниць техніки.
Але головний висновок, який ми зробили спілкуючись зі шляховиками: Найбільшу дорогу України, вже з’єднали задовго до завершення робіт самі трудівники! Зі Сходу і Заходу України!
– Чого Ви дивуєтесь? Україна – не така вже й велика! – сміється бригадир Євген на питання: як він – зі Львівщини ( райцентр Жовква) опинився на сході Дніпропетровської області.
– А ми з міста Бахмута Донеччини! – підхоплюють одразу кілька хлопці-трудівників. – Ми там, де є робота, а це означає, що тут іще попрацюємо!..
