Сім речей, які ви знайдете тільки у Межівській громаді

Кожен населений пункт, територіальна громада, район чи область мають свою історію утворення, цікаві факти та особливості. Чи відомі люди- вихідці з тієї місцевості, чи історичні факти, чи природні об’єкти – у кожного своє. А от чим приваблює Межівська громада і Межова як її центр – знайомтеся.

1. Село Іванівка на Межівщині – старовинне козацьке поселення, засноване наприкінці 18 століття.  Зараз це просто населений пункт, а сторіччя тому ці землі в долині річки Вовчої були другим домом народного героя Нестора Махна. Він часто навідувався до цього села, адже воно розташоване всього за 18 км навпростець від Дібрівського лісу, де знаходився штаб Нестора Івановича. Багато іванівців служили у його війську, тому батько любив це село, допомагав бідним сім’ям. Історії про це ще й зараз можна почути від старожилів. Розроблено туристичний маршрут, де можна познайомитися з цікавими фактами біографії батька Махна. В Іванівці збереглася стара хатина, у якій доживала віку коханка Нестора Махна Ганна Зуйко. Ганнуся – так називав її він сам, так кликали її і в селі.

А ще цікава історія загальноосвітньої школи, спорудженої у 1912-1914 роках. Це унікальна за своїм стилем споруда, оздоблена народним орнаментом із необробленої цегли та з високою башточкою-вежею над входом. Під башточкою знаходився балкон. Старожили розказували, що на  цей балкон заскакував верхи на коні сам Нестор Махно. Пам’ятають про відважного отамана і місцева церква, і колодязь біля неї, і кургани, з яких Нестор милувався краєвидами. А на Озері Плачу дівчата оплакували своїх коханих, які воювали в загонах Махна і не повернулися додому…

2. Біля села Славне Межівської ОТГ розташована ботанічна пам’ятка місцевого значення зразкова лісосмуга, насаджена у 1928-1929 роках. Пам’ятка природи являє собою дубові насадження і є єдиною на території Дніпропетровської області дубовою лісосмугою.

З 1974 року вона має статус ботанічної пам’ятки природи. Площа заказника 0,9 га.

3.  Затірка – одна з найдавніших страв, поширених серед слов’янських народів. Круте підсолене пшеничне на яйцях тісто розтирають з борошном у дерев’яних ночовках дерев’яною ложкою, кописткою або рукою доти, доки не утворяться кульки розміром з горошину чи квасолину. У наші дні цю страву готують рідко і переважно лише на території Полтавщини та Середнього Подніпров’я.

На Межівщині затіркою називають те, що на Полтавщині зветься качана каша. Вона є своєрідним брендом громади. Готується з трьох інгредієнтів – пшона, яйця та борошна (пшеничне, біле). На 100 г пшона потрібно щонайменше десяток яєць, які потрібно збивати виделкою до рідкої консистенції. Кашу можна накачати до розміру сої чи горошини. Готується вона на м’ясному бульйоні або на молоці.

Нині місцеві господині відроджують забуту традицію, передаючи знання і уміння молоді. Вперше на обласному рівні межівська затірка була представлена на фестивалі «Петриківський дивоцвіт», і повезли її туди жінки з Веселівського старостинського округу. У Веселому таку качану кашу називають пшінкою. Традиція терти пшінку залишилася у багатьох селах Межівщини. Але тільки у Веселому пшінку труть на рисовій січці й на молоці. Там її качають багато майстринь, серед них Тетяна Гришко, Юлія Рудєва, Світлана Петренко та інші. Є цілі династії: Світлана Олександрівна Москвяк та її донька Яна Польчик, Катерина Сергіївна Свіженець з невісткою Ольгою Свіженець та онукою Юлією Заварзіною. 2018 роцку на фестивалі «Степова перлина» уперше в Межовій десять майстринь одночасно готували затірку. За годину жінки «накачали» 20 кг смачного продукту, таким чином встановивши рекорд не лише Дніпропетровської області, але й усієї України.

4. Знак «Колосок» встановлений у 1984 році до 100-річчя селища Межова. Він унікальний тим, що є єдиним в Україні 3-D зображенням колоска такого розміру. Це єдиний в Україні пам’ятник пшеничному колоску.

5. На Дніпропетровщині зареєстровано 7000 курганів. Межівщина – не виключення. В районі нараховується 243 кургани, а безпосередньо в Межівській ОТГ – 111. На території Райпільського старостинського округу їх найбільше – близько сорока. А найвищі (до семи метрів) знаходяться поблизу Іванівки, зокрема курган «Ведун».

Курган у розрізі

Кожен із них – неповторне, унікальне могильне спорудження. Під товщею землі приховані складні системи ходів, поховальні камери, жертовники. Вони можуть розповісти про тисячолітні таємниці людського буття, допомогти реконструювати життя давніх людей, прослідкувати шляхи цивілізації.

6. У село Василівка Межівської ОТГ, однієї з найвіддаленіших від Дніпра, люди їдуть відвідати «трояндову» садибу подружжя Людмили Миколаївни та Анатолія Яковича Берез. Хата, в якій вони проживають, побудована ще наприкінці 19 століття і зараз зберігає дух старовини (нещодавно її покрівлю перекрили за стародавніми технологіями). Все подвір’я «потопає» у квітах, яких у колекції господарів багато різних сортів і видів, а найбільше серед них троянд.

Господар має розарій, більше тисячі кущів. За двадцять років родина розробила власну методику вирощування цих квітів і залюбки ділиться своїми надбаннями з бажаючими. Відпочиваючи там, можна просто милуватися трояндами, а можна навчитись розбиратись у сортах та символіці. На інтернет-форумах любителів троянд про цю родину тільки найкращі відгуки і високі місця в рейтингах.

7. На території Межівського району розташовані шість ландшафтних заказників місцевого значення. Чотири з них знаходяться в межах Межівської ОТГ або в безпосередній близькості до неї («Сухарева балка» – створений у 2013 році, площа 617,4 га) «Долина річки Бик» – створений у 2013 році, площа 2758,3 га, «Балка Скелька» – створений у 2011 році, площа 507,1 га, «Сухий Бичок» – створений у 2011 році, площа 1278,7 га).

У заказнику «Сухарева Балка» серед рідкісних видів рослин, зокрема, є деревій тонколистий, белевалія сарматська, гіацинтик блідий, ковила волосиста, а серед тварин – черепаха болотяна, жаба гостроморда, квакша звичайна, ящірка прудка, гадюка степова східна тощо.Представники флори і фауни занесені до Червоної книги України та інших важливих охоронних документів, в тому числі й до Червоної книги Міжнародної спілки охорони природи.

Рідкісні та зникаючі рослини, що зустрічаються на території Новогригорівського старостинського округу та прилеглих територіях ландшафтних заказників «Долина річки Бик» та «Сухий Бичок», досліджені школярами місцевої школи (учитель біології Колінько М.М.). На основі проведеної роботи виявлені 33 види рідкісних та зникаючих рослин рідного краю, усі вони відносяться до квітів.18 видів первоцвітів, 13 видів рослин, які квітнуть пізньої весни та влітку, 2 види чагарників.

 

 

На межі повного зникнення знаходяться 10 видів: підсніжник білосніжний, шафран сітчастий, брандушка різнокольорова, тюльпан бузький, рябчик малий, барбарис звичайний, ломиніс цілолистний, валеріана лікарська, дзвоники скупчені. Важливо, що школярі розмножують зникаючі види на шкільних квітниках, а потім висаджують у дику природу. Насіння з деяких рослин збирають і висівають зразу в степу.

PS. При підготовці матеріалу використано інформацію КЗО «Новогригорівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів» МСР»,  СКЗК «Межівська центральна публічна бібліотека», КЗ «Центр культури та дозвілля» МСР»

Антоніна ТАРАСЕНКО