Все починалося зі станції. До 140-ї річниці селища Межова

авторка  Ольга Кудрявцева,

директорка Історико-краєзнавчого музею Межівської громади 

З нагоди 140-річчя Межової ми розповідаємо про історію її розвитку, яка нерозривно повязана з будівництвом та функціонуванням залізничної станції Межова.

Тому до вашої уваги – “Початок велико шляху…” залізничної станції та селища Межова.

Перший міністр шляхів сполучення П. П. Мельников у 1862 році висунув проєкт будівництва залізниці від Катеринослава до Донбасу.

22 квітня 1875 року уряд затвердив план будівництва дільниць магістралі від станції Казанка до станції Катеринослав і від станції Ясинувата до станції Синельникове.

Будівництво станції Межова Катерининської залізниці розпочалося у 1881—1882 роках. Головну колію станції, разом із ділянкою Синельникове — Межова проклали вже восени 1882 року, і продовжили будівництво магістралі в бік Гришине.

Тимчасовий товарний і пасажирський рух Катерининською залізницею було відкрито у 1883 році, постійний — у вересні 1884 року (притому, що урочисте відкриття залізниці відбулося у травні 1884 року).

Бронзова медаль, “На ознаменування завершення будівництва залізниці 1884р”

Вантажні операції. З перших днів свого існування станція Межова відправляла переважно хлібні вантажі, адже поруч був торгівельне селище Григорівка й декілька досить великих сіл із млинами, які були пов’язані зі станцією гужовими дорогами. Пік відвантажень зерна й борошна по станції припадав на серпень — жовтень, — це була найгарячіша пора для станційних працівників.

Обсяги відвантажень зерна по Межовій коливалися: якщо в 1896 році було відвантажено 300 вагонів (пшениця — 73 тис. пудів, овес — 16 тис. пудів, ячмінь — 90 тис. пудів), то у  1916 році станція відправляла вже до 3000 вагонів зерна (600 пудів кожен). До речі, у  1892  році, коли головний хід Катерининської залізниці був іще одноколійним, станція Межова відправила майже 1600 вагонів зерна (555 тис. пудів пшениці, 190 тис. пудів жита, 2 тис. пудів вівсу, 204 тис. пудів ячменя). Обсяги відвантажень борошна також коливалися від 220 вагонів у 1901 році до близько 1000 вагонів напередодні 1917 року.

Зрідка станція відправляла будматеріали – до 2 тис. пудів на рік. Взимку і навесні Межова хлібні вантажі приймала, — річні обсяги прибуття цих вантажів складали 220 тис. пудів. Загальна ємність хлібних складів у 1914 році сягала 165 тис. пудів (2700 т). Крім того, на станцію приходили сіль (до 10 тис. пудів), нафтопродукти (до 15 тис. пудів), вугілля (до 150 тис. пудів), дрова (до 2 тис. пудів), лісо- і будматеріали (до 250 тис. пудів на рік).

Станом на 1916 рік на станції було 12 колій (з них 3 — «довгих» і 4 тупикових) загальною протяжністю більш ніж 5,3 верст, 6 пакгаузів (з них 1 — для вантажів великої швидкості), 2 критих і 1 відкрита товарні платформи, 9 орендних ділянок під склади вантажів (загальна площа складських приміщень по станції сягала 1060 кв. Сажнів — більше 4,8 м²), вагонні ваги системи Каца вантажопідйомністю 2025 пудів (33 т), 4 гідравлічних крани, водонапірна вежа.

Для технологічних потреб, а також пасажирів, було зведено двоповерхову вокзальну будівлю із залом очікування загальною площею 61,6 кв. сажнів (280 м2). Окрім товарної контори, на станції були поштове відділення, а також ощадна каса. Штат працівників станції складався із 1 начальника і 3 його помічників, 3 сигналістів, 4 сторожів, 3 стрілочників, 1 касира, 1 вагаря, 1 переписувача вагонів. Загальна площа відомчого житла на станції сягала 128,6 кв. сажнів (585 м²). В пристанційному селищі проживало 2 тис. жителів.

Альбом схематичних планів станцій Катерининської залізниці (1917)

У 1884 році через Межову було налагоджено курсування поштових потягів № 3/4 у сполученні Долинська — Ясинувата із пасажирськими вагонами I, II і III класів у складі.

Потяг на Долинську відправлявся від станції Межова о 02:28, на Ясинувату — о 00:54. Незабаром поштові потяги було переведено до категорії пасажирських. У 1892 році залізницею курсували вже дві пари пасажирських складів на добу (пасажирський і змішаний).

Приміщення вокзалу було побудовано у 90-х роках 19 століття. Тоді для обслуговування потягів вирито ставок і зведено водоочисну станцію, яка служила залізниці до кінця 50-х років минулого століття.

Межівська залізнична станція

Після 1905—1907 років кількість пар потягів із пасажирськими вагонами у складі почала поступово збільшуватися. В 1917 році пасажирських складів через Межову було вже 6 на добу — із вагонами до Києва, Маріуполя, Луганська, Ростова, Кисловодська (до 1914 року курсував навіть швидкий потяг Ростов — Варшава — Каліш).

Із погіршанням соціально-політичної ситуації в країні, у 1916—1917 роках розпочалися масові скасування пасажирських потягів. У 1918 році, у зв’язку із початком активної фази збройного протистояння в Україні, було порушено рух потягів на Катерининській залізниці. Так, у травні 1918 року, у зв’язку із руйнуванням мостів, не ходили потяги від Чаплиного до Синельникового, — пасажири добиралися з одного потяга на інший кіньми.

Після завершення Першої світової війни, у 1922 році залізницею курсували: двічі на тиждень — поштовий потяг Київ — Ростов із плацкартними жорсткими й безплацкартними товарними пристосованими вагонами («теплушками») у складі; двічі на тиждень — змішаний потяг Чаплине  Ростов із пристосованими товарними вагонами; раз на тиждень — змішаний потяг Катеринослав — Ростов із жорсткими вагонами. У 1924 році поштовий потяг Ростов — Київ курсував щоденно, у складі були присутні 1 багажний, 1 поштовий, 1 м’який і 7 жорстких вагонів. Двічі на тиждень у складі потягу курсував безпересадочний вагон Ростов — Одеса, чотири рази на тиждень — Катеринослав — Мінеральні Води, тричі на тиждень — Севастополь — Мінеральні Води. Крім того, тричі на тиждень курсували пасажирсько-товарні потяги Ростов — Знам’янкаіз багажним і жорсткими вагонами у складі. У 1940 році по Межовій робили зупинку три пари пасажирських потягів у сполученні Перемишль — Баку (через Львів, Київ), Київ — Ростов й Одеса — Міллерово.

14 жовтня 1941 року Григорівку, Новослов’янку і Кам’янку захопили німці.

Проте пасажирське сполучення через станцію Межова існувало навіть у період окупації східної України німецькими військами (1941—1943 роки). У серпні 1942 року по Межовій зупинялися швидкий потяг Ясинувата — Перемишль, пасажирські Ясинувата— Бердичів, Успенська — Дніпропетровськ (Ростовський напрямок, до й від Ростова пасажирські потяги пішли трохи згодом), а також місцевий потяг Постишеве (сучасний — Покровськ у німецьких «залізничних» довідниках того часу) — Чаплине. У грудні 1942 року залишилося лише три пари пасажирських потягів: Ясинувата — Бердичів, Ростов — Дніпропетровськ і Постишеве — Чаплине. Під час Другої світової війни вокзальна будівля станції Межова «втратила другий поверх».

Рух потягів 1942 рік

Водонапірна вежа, яка служила для заправки паровозів, в роки окупації для німців слугувала  спостережним пунктом, а на стінах і досі залишаються сліди обстрілу з тих часів.

10 вересня 1943 року частини 39-ї танкової бригади 23-го танкового корпусу Червоної армії визволили Григорівку, Новослов’янку і Кам’янку від нацистських загарбників.

Жителі села доклали багато зусиль щоб відбудувати господарство. Вже на початку жовтня вступила в дію залізнична станція. Весною 1944 року колгосп імені Фрунзе засіяв зерновими і бобовими культурами 482,5 га. і незважаючи на труднощі, колгоспи в 1944 році відправили робітникам Донбасу картоплю, капусту та інші овочі.

Також під час Другої світової війни залізнична станція була стратегічним пунктом. Зокрема , залізниця відіграла важливу роль в евакуації колгоспного майна, перевезення поранених до госпіталю, який функціював на зупинці Фурсово.

Фото з архівів межівчан – 1950-і роки

“Квиток для залізничника і членів його родини на проїзд у приміському сполученні Красноармійське (Покровськ) – Межова, 1945 рік.

З 1944 року на напрямі Ясинувата – Демурине ходив робочий потяг. Ймовірно, в 1948 році маршрут прямування саме цього потягу встановили у сполученні Ясинувата – Чаплине і перевели в категорію пасажирських потягів місцевого сполучення.

Скоріш за все, на ньому і їздив власник цього квитка і члени його родини. Окрім робочого потягу, магістральним напрямом курсував пасажирський потяг Сталіне (Донецьк) – Київ.” – цей коментар разом з фото взяті в одній із груп у Facebook.

Квиток для залізничника і членів його родини на проїзд у приміському сполученні

Красноармійське (Покровськ) – Межова, 1945 рік.

Наприкінці 50-х років залізниця була вже електрифікована і з’явились перші електропотяги наближені до сучасних.

За переказами старожилів , в районі нинішнього ринку в ті часи функціював парк відпочинку і називався він не інакше як “Парк залізничників”.

Залізничники мали свій клуб, фельдшерський пункт, школу, де вчились діти залізничників, спеціалізований магазин.

Іван Деркач (проводи в армію 1979 рік)

Навесні 2015 року запущено прямий електропоїзд Дніпро — Межова — Дніпро.

З 14 грудня 2020 року на станції зупинявся потяг «Маяк» № 136/135 сполученням Київ — Авдіївка.

На даний час війна вносить свої корективи…

Станція Межова – рік невідомий

Станція Межова – 1966 рік

Станція Межова сьогодні – вересень 2024 року

Ольга Кудрявцева, авторка матеріалу,

директорка Історико – краєзнавчого музею Межівської селищної ради