На Межівщині вшанували ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС
Тож насамперед, це день мужніх та самовідданих людей, які у 1986 році прийняли доленосний виклик, щоб захистити не тільки Україну, але й усе людство від руйнівного впливу зруйнованого внаслідок аварії на Чорнобильської АЕС 4-го енергоблоку.
Силами понад 600 тисяч ліквідаторів за рекордно короткий термін, 206 днів, у 1986 році було побудовано об’єкт «Укриття». Це перша захисна споруда, яка дозволила пом’якшити згубний вплив мирного атома, що вийшов з-під контролю.
Минулого вівторка – 14 грудня – саме у день завершення будівництва саркофагу над зруйнованим 4-м енергоблоком Чорнобильської АЕС, вшанувала мужніх ліквідаторів ядерної катастрофи і Межівщина.
На сьогодні, за інформацією управління соціального захисту Синельниківського райдержадміністрації, на території громад колишнього Межівського району проживає 65 ліквідаторів наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, з них 12 мають І категорію (тобто отримали інвалідність саме внаслідок своєї участі у ліквідації цієї техногенної катастрофи), 42 – ІІ категорію і 11 – ІІІ категорію.
А всього на обліку знаходиться 138 осіб з числа, які мають статус постраждалих від аварії на Чорнобильській АЕС, з них 22 – потерпілі діти, 11 вдови померлих громадян, смерть яких пов’язана з ЧАЕС та інші.
У Свято-Успенському храмі відбувся молебень за загиблими, під час якого благочинний Межівського округу церков отець Андрій закликав присутніх об’єднатися у єдиній спільній молитві за героями, які віддали своє життя у боротьбі з ядерною небезпекою…
Заступник Межівського селищного голови Ірина Новак разом з ліквідаторами та учасниками заходу поклали квіти до пам’ятного знаку загиблим під час ліквідації аварії на ЧАЕС.
…Традиційно, з року в рік, в урочистих заходах беруть участь наші земляки – ліквідатори аварії на Чорнобильській АЕС з усіх куточків Межівщини на чолі з головою ради Межівської районної організації «Союз – Чорнобиль України» Віктором Архипчуком. Цього дня разом з Віктором Степановичем завітали Олександр Руфф, Олександр Головатенко, Григорій Безуглий, Олександр Бондик.
Як завжди, знаходимо час поспілкуватись, ліквідатори згадують дні проведені в Чорнобильській зоні… Про завдання, які доводилося виконувати на АЕС, про станцію, дезактивацію, про рентгени, про обов’язок, про здоров’я…
Сьогодні більше розповідає ліквідатор 1-ї категорії Олександр Іванович Головатенко з с. Колона-Межова. Його призвали 2 серпня, а додому повернувся лише 7 вересня. Як кажуть: «Набрав свої рентгени…».
– Починали з 25 рентген, потім дійшли до 15-ти. Кожного дня записували у картки по 1-2 рентгени, але… насправді доза опромінення була набагато більшою. Дозиметристи не встигли заміряти нас, як одразу втікали, – гірко посміхається він.
Призвали його за військовою спеціальністю (як в умовах воєнного часу), йому було 26 років. Немов це було учора, пригадує, що мешкали у 7-кілометровій зоні – до ЧАЕС рукою подати, через сумнозвісний Рудий ліс.
– Хто тоді запитував? – говорить Олександр. – Треба і все! Дружина була на 5-му місяці вагітності. Але про відстрочку навіть мови не було…
Здоров’я? Вплив радіації усі відчули на собі у перші ж дні. Коли горіло обличчя, постійна сухість у горлі, почало висипатися волосся під час приймання душу…
Згадуючи попередні зустрічі, вже разом констатуємо, що Олександра Руффа та Віктора Архипчука держава покликала на боротьбу з мирним атомом одразу після вибуху: 28-го квітня та 3 травня 1986-го. 45 днів – вже у 1987-му – провів на ліквідації наслідків аварії Григорій Безуглий.
Наостанок згадують імена товаришів-ліквідаторів, яких вже немає поруч із нами…
Сьогодні наш святий обов’язок – пам’ятати про учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, які є прикладом мужності, самовідданості та високого професіоналізму!
Вони першими прийняли на себе удар мирного атому. Фактично, закрили собою світ від ядерної загрози…
Євген ТРАВНЕВИЙ
