Не забуваймо наших апостолів правди і добра

Нещодавно минув день народження відомого правозахисника, політв’язня, поета, громадського діяча, провідника державних перетворень в незалежній Україні Анатолія Івановича Лупиноса, родом з с. Новоолександрівка Покровського району. Місцеві активісти Покровщини щорічно з’їжджалися в цей день до старостинського центру – Новотроїцького, що на нашій річечці Солоній, влаштовували літературні зустрічі, урочисто відмічали пам’ять непохитного борця за свободу України.

Незвична доля цієї невгамовної патріотичної особистості.

З юних літ у нього проявилися поетичний хист, гострий розум і критичний погляд на непросту дійсність, палка любов до України, громадянська активність і несхитний життєдайний оптимізм.

Як сповіщає довідкова література, після закінчення школи з золотою медаллю він вступив на заочне відділення мехмату Київського університету. Там створює підпільний гурток серед студентства, видає рукописну газету, пише «крамольні» вірші та байки. У 1956 році потрапляє до радянського табору (на шість років), організовує виступи політв’язнів у «Дубровлазі» (№7), засуджений ще на 10 років. У нерівній боротьбі, нескорений та понівечений катуваннями став інвалідом першої групи. Звільнений, не ходячий, доставлений до батька (на ношах).

Після лікування, повернення ходи продовжує навчання у сільгоспакадемії, веде широку громадську діяльність у столиці. Очільник правозахисних організацій в 70-80 роках. Влада застосовує проти нього примусове лікування в психіатричних лікарнях України, Росії, Казахстану (зокрема в Дніпропетровській обласній лікарні на Ксеніївці).

Мав сім’ю, виховував шестеро дітей.

Останній раз був заарештований у 1990 році. Брав активну участь у розбудові української державності, створенні громадських установ «Руху», «Зеленого світу», «Права», «Меморіалу» тощо. Балотувався кандидатом у депутати до Верховної Ради України від УНА.

Як визнання його великого суспільного впливу і авторитету, поваги нації, згідно рішення українського уряду, Анатолій Лупиніс був похований в Києві на Байковому кладовищі 8.02.2000 року. Видано ряд його політичних праць.

Петро БАБЕЦЬ,
краєзнавець