Горіть сьогоднішнім вогнем, бо «потім» може й не настати

У світанковім вбранні Межівщина,
Серцю рідна, душі сторона.
Тобі вітання, найкращі і щирі,
Щоб цвіла і щаслива була!

Людмила Яцура

 

Чи часто ми можемо назвати людину щасливою в роки постійних випробувань людської свідомості, терпіння, за розуміння її визначальних життєвих поглядів, її громадянських світоглядних засад та орієнтирів?

Людмила Олександрівна Яцура, яка вважає, що «треба жити кожним днем і не чекать омріяної дати. Горіть сьогоднішнім вогнем, бо «потім» може й не настати», якраз і є однією з таких щасливих людей.

Вона на власному життєвому прикладі проєктує свій вибір, своє сприйняття оточуючого світу. Для когось снігопад, мороз – це холоднеча. Для неї – очищення природи. Для когось проливні дощі – це мокрота, сирість. Для неї – життєдайна сила для всього живого на землі, бо так протягом віків вважали наші пращури.

Людмила Олександрівна завжди поруч подій, що відбуваються в Україні. Маючи свою точку зору, вона завжди її відстоює у поезіях. Чернюк С.Л., кандидат філологічних наук, говорить: «У віршах-закликах Людмили Яцури «Не допустіть, сини, щоб Ваша мама…», «Хіба вбивають за любов…» … переважає традиційне віршування, народницька поетика й так само наявні алюзії до актуальних політичних подій».

Л.О. Яцурі властиве виняткове «багатоголосся» – ліричний багатогранний образ авторського «Я» свідомої інтелігентної українки, перейнятої утвердженням вищих ідеалів. Вона вміє торкатися душі кожного без всякого пафосу.

Олександр Винник, відомий межівський літературознавець, говорить: «Принагідно слід сказати, що поезії Людмили Яцури написані добротною українською мовою…, кожен, хто читатиме цю збірку, не тільки збагатиться духовно, відчує ще більшу любов до отчої землі, але й віднайде серед багатого розмаїття мудрих і душевних віршів «свій», котрий найбільше вразить змістом, змусить заново переглянути власну громадянську позицію, замислитись над своєю місією в цьому неоднозначному світі».

У збірці «Калини передзвін» зустрічаємо вірші, присвячені особистому ставленню поетеси до рідної землі. Наприклад, поезія «Троянд пелюстки мого саду» не тільки засуджує українців, які шукають кращої долі на чужині, а й пише про їх тугу і смуток, бо проміняли за гроші берег рідної ріки. Вона звертається до них з проханням повернутися в країну й зміцнити її коріння («Посійте розуму й умінь своє насіння»). Вона не може зрозуміти українців-заробітчан, а тому ставить їм запитання: “A душі не гірше?.., Чи там ясно?, Чи небо не таке отам, можливо? Зовсім інакше хмари там пливуть? Які вітри вмивають вас тепер? Чому ви долі серцем не відкрились?, Чи дух козацький сильний ваш не вмер?, А ця земля?..”

Творчість Людмили Яцури – безцінна. Її поезії читають у різних куточках України і далеко за її межами. Пісні на вірші поетеси Межівщини співають на різних заходах навіть в Європі та далекій Канаді вже англійською мовою.

Людмила Олександрівна – волонтер, словом і ділом допомагає військовим у госпіталях та реабілітаційному центрі. Ряд поезій вона присвятила Дніпропетровщині, рідному селищу Межова, природі.

Авторка говорить, що вона щаслива, бо живе в бурхливому світі з Богом у серці. А тому її вірші-молитви такі виразні, чисті, сповнені любові до людської сутності, людських чеснот.

Людмила Олександрівна часто зустрічається з людьми в переповнених залах, у щирій і доброзичливій атмосфері взаєморозуміння – надзвичайно талановитої людини із шанувальниками. На одній із таких зустрічей Макогон Альона, учениця на той час 9 класу Межівська ЗШ №2, і познайомилася з творчими здобутками Яцури Л.О. Зі слів присутніх вона переконалася в цінній самобутності поетеси. Їй тоді здавалося, що вірші й добрі слова ніби виливалися із її серця.

Відтоді минуло 2 роки. І весь цей час Альона, вже як член Дніпропетровського відділення Малої академії наук України, збирала поезії улюбленої поетеси, матеріали у вигляді публікацій, аудіо та відеозаписів. Разом із керівником гуртка «Літературне краєзнавство» Столяровою Л.Ф. оформили науково-дослідницьку роботу на тему «Реалістично-громадянська лірика збірки Л.О. Яцури «Калини передзвін».

У ході дослідження було з’ясовано, що письменниця володіє особливим унікальним світоглядом – любов’ю до природи та історії рідного краю, українських національних духовних цінностей. Після кожного етапу дослідження проводився аналіз результатів. Це допомогло Альоні зрозуміти творчу манеру та стиль поетеси, ідентифікувати мовні засоби, які відомі читачам та створені самою авторкою. Виявилося, шо поезія «Калини передзвін», як і інші поетичні твори, збагатили українську літературу своєю оригінальністю й самобутністю.

Наприкінці лютого Макогон Альона на належному рівні захистила свою роботу у ІІ (обласному) етапі Всеукраїнського конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт учнів-членів Малої академії наук України.

Робота над проєктом дала змогу дівчині усвідомити, що творчі надбання Людмили Олександрівни допомагають людям знайти себе в нашому неоднозначному світі. На її думку, творчість Л.О. Яцури треба вивчати та презентувати широкому колу людей, бо вона заслуговує стати органічною складовою літературного процесу сучасної доби.

Ольга ПЛАХОТНІК,
Заступник директора з навчально-виховної роботи
КЗО «Межівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №2»
Межівської селищної ради»