Кінолог Едуард Омельченко: “Виховання і дресирування собаки – різні речі”

Важко уявити наш світ без домашніх улюбленців, зокрема собак. Ці створіння роблять наше життя повнішим і цікавішим. Що ж варто знати про виховання та утримання собак, щоб це було безпечно, з користю і приносило задоволення і людям, і тваринам? З цього приводу ми поставили кілька питань керівнику Межівського районного відділення Всеукраїнської громадської організації «Центральний  клуб володарів німецької вівчарки України» та  Едуарду Омельченку.

– Пане Едуарде, звідки такий ґрунтовний інтерес до собак?

– Навіть важко визначити точно, коли саме виник такий інтерес. Років з чотирьох я пам’ятаю чорну собаку, яка була в нашій сім’ї. А батько розказував, що саме з цим псом я навчився ходити – підповзав до нього, спинався на ноги і, тримаючись за спину собаки, помалу йшов. Пізніше, уже будучи школярем, часто бував в гостях у бабусі, як і багато товаришів-однолітків. У кожного з нас була своя улюблена собака (бабусина, звичайно). Цілі канікули ми гуляли з ними, гралися, бігали по посадках. А коли наставав час повертатися до школи, то бабусі прив’язували собачок, годували і доглядали до наступних канікул.

З роками цей інтерес не зник. Навпаки, після служби в армії став більш глибоким, чіткіше окресленим. Почали встановлюватися контакти з однодумцями. Далі – більше. Працював водієм – займався з собаками, працював в охороні – теж з собаками. Через деякий час мене запросили до Української федерації спорту з собаками. Цей спорт входить до переліку неолімпійських видів. Були і удачі, і промахи. З часом вийшов на вищий рівень, став брати участь у міжнародних змаганнях у складі збірної України.

– З якого віку варто розпочинати виховувати собаку?

– Собака потребує виховання з моменту народження. Найперші навики щеняті закладає мати. Як і в людей. Від мами малюки отримують перший досвід, який уже людина повинна поглибити. Отож ми переймаємо естафету і розвиваємо необхідні навики і уміння.

Сама по собі собака – істота соціально небезпечна. Не тому, що вона агресивна від природи. Ні. Собака живе інстинктами, емоціями. Може вибігти на дорогу, підійти до малої дитини без ніякого злого наміру. А людина може зреагувати неадекватно і цим самим спровокувати тварину. Висновок наступний. Оскільки люди несуть відповідальність за своїх домашніх улюбленців, вони мають їх виховувати. Рівень вихованості собаки залежить від потреб окремої людини і суспільства в цілому.

– Чи є різниця між вихованням і дресируванням?

– Дресирування дещо відрізняється від виховання. Воно в основному застосовується до тварин менш соціальних, ніж собака, які не контактують так тісно з людським оточенням. Це може бути в цирку, коли тварині прищеплюють навики, не притаманні їй у природі. І відбувається цей процес, можна сказати, проти волі тварини. Тому може навіть виникнути конфліктна ситуація. У процесі ж виховання тварини ми посилюємо риси, закладені природою, які нам необхідні. І, відповідно, ті, які шкодитимуть соціалізації собаки, поступово прибираються.

– Чи однаково виховуються і навчаються собаки різних порід? Чи є якісь відмінності? І як довго відбувається процес навчання?

Виховувати необхідно кожну собаку, яку людина тримає в себе. Це обов’язково. Їм важливо прищепити базові навики. Це виконання команд «Поруч, «До мене», «Фу», «Місце», «Сидіти», «Лежати», «Стояти» і інші. А вже специфічні вміння (пошук людей, захист, супровід незрячих людей тощо) засвоюються собаками різних порід індивідуально. Це залежить від природних схильностей, темпераменту собаки. Бійцівська собака, наприклад, не дуже придатна супроводжувати сліпих людей чи гратися з дитиною. Щоб досконало навчити собаку, піде років два в середньому, при умові, що заняття постійні.

– Виховання собак – важливий процес. Які принципи закладені в його основу?

– Основне у вихованні – розвивати закладене природою у потрібному руслі. Але ця теорія ще не дуже прижилася в нашій країні. Радянська система виховання собак більше базувалася на примусових методах. Жорсткий відбір могли пройти не всі собаки. Навіть талановиту і з задатками тварину вибраковували, бо вона просто не сприймала подібного до себе ставлення. Приблизно з 1995 року наша кінологія почала більше орієнтуватися на західні методики роботи з собаками. Ми намагаємося перейняти якнайбільше європейського досвіду, американського. Звичайно, не відкидаємо всього, що було раніше. Але сучасні кінологи намагаються розробити максимально гуманні методи навчання собак.

У навчанні собаки важливо зберегти генетичну чистоту породи. Тоді більш якісно будуть засвоєні необхідні риси і навики, адже кожна порода здатна до засвоєння тих чи інших навиків якнайкраще. Необхідна взаємоповага між собакою і вихователем. Ми вчимо собаку поважати нас, але самі теж вчимося поважати її.

– Чи можливо самостійно правильно виховати собаку?

Найпростіші навики можна, звичайно, прищепити самому, взявши інформацію з певних джерел. Але  бажано все ж таки, щоб був професійний наставник. Собаки всі різні, щоб правильно їх виховувати, людина має вміти переконувати собаку, встановлювати з нею контакт. Це треба робити грамотно, ніяк не силовими методами, що не кожен може.

Взагалі, беручи собаку, треба розраховувати усі свої можливості. І фінансові не в останню чергу. Бо на харчування, щеплення, навчання немалі. Адже годувати собаку абичим не можна. Треба враховувати навіть те, де вирощене зерно, з якого зроблена крупа для каші. Стан здоров’я собаки впливає на рівень засвоєння навиків. Може в неї просто погане самопочуття, і вона через це не може зосередитися на навчанні. І для лікування собаки необхідні спеціалісти. Ми своїх собак перевіряємо кожні півроку. Людина має бути відповідальною.

– Чи є у Вас професійна освіта?

– Спеціальної кінологічної освіти не маю. Але регулярно поглиблюю знання на тренінгах, семінарах – як в Україні, так і за кордоном. Кінологія розвивається, не стоїть на місці. Інформації багато, постійно оновлюється. Ми з колегами стараємося всі ці знання засвоювати і впроваджувати.

– Наскільки широка географія діяльності вашого Центру?

– У нас тренувалися власники собак з Хмельницького, Керчі, Києва, Горлівки, Красного Луча. Зараз більш тісно працюємо із Селидовим та Павлоградом. Та й межівчани у нас проходили курс навчання. Марина Кукла, Дубина Віталій, Володимир Гончаренко та інші. Ми навчаємо власників, а через них і собак. Такий досвід більш цінний.

– Дякую Вам за розмову. Сподіваюся, наші читачі візьмуть до уваги надану інформацію. А Вам – успіхів у нелегкій, але дуже важливій роботі.

Антоніна ТАРАСЕНКО