У Межівському ресурсному центрі відбувся перший випуск швачок
«Я не моделюю одяг, я створюю мрію»
(Ральф Лорен, американський модельєр)
Третього квітня в актовій залі відділу освіти відбувся захід, досить примітний в межах нашої громади. Це був перший випуск швачок, які навчалися на курсах шиття в Межівському міжшкільному ресурсному центрі. Курсантки опановували ази крою і пошиття одягу шість місяців. А потім представили результати наполегливої праці. До речі, захід пройшов саме в день професійного свята швачок.
Це було яскраве видовище, сповнене позитивних емоцій. Дефіле справжніх моделей, які самі виступили і дизайнерами виробів. Музика, аплодисменти, квіти – справжнє заслужене свято.
Вела курси Любов Олексіївна Птиця. Свого часу закінчила педучилище в Покровську (тодішньому Красноармійську), отримала там професію швачки третього розряду. А потім ще навчалася у Слов’янському педінституті. Показ моделей відкрила саме пані Любов:
Думаю, в громаді ще довго будуть обговорювати цю неординарну подію – хтось хвалитиме, хтось шукатиме недоліки. Проте впевнена, що наш показ нікого не залишить байдужим. Наші випускниці не просто шили одяг, а втілювали свої давні мрії і бажання.
Як прокоментувала пані Любов, кожна створена модель має свою родзинку, відрізняється оригінальністю, унікальністю крою, вибором тканини, цікавими дизайнерськими рішеннями.
А що ж представили випускниці глядачам? Найрізноманітніші вироби! Прогулянкові костюми, цілі родинні комплекти одягу, легкі сукні різних силуетів, різних кольорів, класичні брюки для офісу та стильні трикотажні, одяг повсякденний та для відпочинку, костюми для сну. І шовкові, і трикотажні, і лляні, і флісові – на всі смаки!
Окремо пройшов парад спідниць – трапецієвидні, приталеного силуету, з завищеною талією, класичні, романтичного крою, на запах та з розрізом.
Усі викрійки індивідуальні, розроблялися самими курсантками за власними розмірами, з урахуванням того, яку саме річ вони хочуть мати.
-
Якщо починали наші учениці знайомство із швейною справою на наших машинках, то за час навчання троє з восьми придбали собі обметувальні, а четверо купили побутові багатофункціональні швейні машини.
Після яскравого показу випускниці отримали свідоцтва про закінчення курсів. Привітав їх директор ресурсного центру Олексій Литвиненко:
– Згідно з нашим Статутом ми можемо організувати на базі ресурсного центру різноманітні гуртки, курси не лише для дітей, але й для дорослих. Але для цього необхідно знайти фахівців. Фахівець із швейної справи у нас є. Ми довго йшли до відкриття цих курсів. Був рік підготовчої роботи. Але шість місяців навчання пролетіли як один день. Я дуже вдячний курсанткам, які до нас прийшли. Вони горіли цією справою. А ще дуже багато залежить від викладача. Любов Олексіївна, буквально, жила цією роботою усі шість місяців.
Олексій Олексійович подякував викладачці за і за організацію та проведення показу, і за сумлінну і плідну роботу, цілеспрямованість, старанність та завзятість.
Першими випускницями курсів крою та шиття стали Анжела Птиця, Тетяна Пилипенко, Наталія Ключик, Ірина Кохановська, Наталія Кононенко, Світлана Дорошенко, Наталія Деревенець, Тетяна Кіяшко. Усі вони отримали відмінну оцінку.
Любов Олексіївна зазначила, що в майбутньому планується ще набирати групи, і для експрес-навчання також. Це буде корисно для тих, хто вже має початкові навики, але їм потрібна певна допомога.
А директор ресурсного центру звернув увагу на професію швачки як на одну з найдефіцитніших в Україні. На жаль, зазначив він, старшокласниці, коли приходять на навчання, не обирають для себе цю спеціальність. Більше хочуть бути водіями. Але ж варто пам’ятати – той, хто опанував фах швачки, ніколи не залишиться без роботи. Та й власна сім’я буде обшита за всіма потребами, що важливо. Чи буде дівчинка водієм – ще питання, а навики шиття їй завжди знадобляться. Олексій Олексійович звернувся до присутніх:
– Тож закликаю вас нести це в маси, пропагувати серед своїх дітей спеціальність. Нехай приходять до нас на навчання, – звернувся Олексій Олексійович до присутніх.
Ось як сказала одна з випускниць, Наталія Ключик:
– Від себе і від колежанок з нашої групи дякую організаторам цих курсів. Мені дуже хотілося шити! Хоча в юності не хотіла бути швачкою, отримала свідоцтво про здобуття фаху продавця. Але з часом захотілося шити. Тому на курси приходила з таким захопленням! Дві навчальні години пролітали, як одна хвилина. Любов Олексіївна зацікавила всіх з першого заняття! Тож приходьте на курси, це дуже цікаво!
Після показу Любов Птиця розповіла:
Програму ми складали самі. У варіативній частині (20% програми) врахували побажання наших слухачок. Основна маса їх прийшли на курси, як то кажуть, з нуля. Тому починали з елементарного, ішли до складнішого. У процесі навчання з’являлося бажання отримати більше, ніж програмовий матеріал. Тому шили ще й за бажанням самих курсанток. Розробили, наприклад, навіть викрійки білизни. Спочатку на заняттях були і теорія, і практика. А вже потім дівчата почали шити вдома, бо придбали швейні машинки кожна собі. Якщо треба було щось налагодити в механізмі, то приносили сюди, ми тут допомагали.
Крім показу, на імпровізованій виставці були представлені усі вироби, які пошили випускниці – від кухонних прихваток до гарних нічних сорочок, суконь, сорочечок для немовлят. Одним словом, подивитися було на що, і навіть приємно подивуватися.
