Не порушуючи ритму буденного життя

Сьогодні Межівщина живе своїм напруженим, нелегким життям. Так було і 20 травня цього року: урочисто відзначався Всесвітній день вишиванки. Ентузіасти навіть відкопали фото у вишиванці самого Пабло Пікассо (дружина, виявляється, була українкою). А в нас відбулося чергове засідання історико-літературного об’єднання.

Не дивлячись на виняткову зайнятість, ми успішно зібралися і провели змістовну зустріч, присвячену весняним українським письменникам-ювілярам (С. Божку, В. Стефанику, В. Чемерису, В.Шкляру), місцевим поетичним талантам (нові надходження до бібліотеки, зокрема Віталія Павловського та ін.).

Нова пошта доставила нам із Києва дарунок відомого дослідника С. Гальченка – книгу про творчість Остапа Вишні, закадичного друга нашого незабутнього Сави Божкка. Доречно згадати, що свої мисливські гуморини Павло Губенко черпав із своїх блукань крутоярівськими просторами (принаймі так стверджують старі люди). Хочу наголосити, що відомий літературознавець Сергій Анастасійович Гальченко у своєму дарчому написі на книзі наголошує на наших скромних досягненнях у захисті і збереженні української сучасної культури…

А далі відбулася предметна розмова про надбання слов’янської писемності. Згадалася пісня Степана Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну» в перекладах на 13 слов’янських мов. Ми прослухали польський варіант пісні у перекладі Івана Франка. Сергій Єсенін пролунав болгарською, Олександр Пушкін – українською в перекладах Євгена Гребінки («Полтава») та Володимира Сосюри («Спалений лист»). Згадали ми і заспів вікопомного «Слова о полку Ігоревім» (Інна Батрак, Анна Грицай, Валентин Пузін).

Алла Тишковець коротко розповіла про музичні здобутки межівчан на міжнародних фестивалях і подарувала присутнім романс «Белой акации гроздья душистые». Лунали пісні у виконанні Валентина Пузіна й Ольги Цибіної.

А далі ініціативу взяла у свої руки «поетична бригада» з Новопавлівки: Сотник Л., Давиденко В., Запорожченко О. та Скочко Ю., які ще раз довели, що яскраво світить новопавлівський вогник сучасної поезії. Валентина Василівна (Давиденко) та Ірина Володимирівна (Риб’янець) згадали про наші колишні спільні «походи» до Криму (2011-2014 рр.).

Мені ж дісталися теплі привітання з днем народження та неприхована радість від змістовного і щирого спілкування з друзями та однодумцями з Києва, Полтави, Покровська, Криму, Кам’янського, Верхньодніпровська, Добропілля, Петропавлівки, Слов’янки, Іванівки, Гаврилівки… навіть із Франції. А чай нам підсолодили шановні наші спонсори, за що їм щира вдячність!

Петро БАБЕЦЬ,
голова об’єднання «ЛСМ»

PS Напередодні зустрічі зателефонувала шановна Ганна Михайлівна Добжанська, поцікавилася, де і коли збираємось? Згадали гуморини Руданського та Вишні, давні часи роботи Межівської бібліотеки, дні піонерії. Ганна Михайлівна пожалілась на безсоння і вади зору, пригадала і продекламувала на пам’ять ряд поезій французького поета Беранже, С. Єсеніна, подружки Ані Божко, призабуті народні українські пісні. А я розповів, як гарно сьогодні квітнуть тюльпани та іриси коло її двору, росте у дворі блакитна ялинка, радують око межівські каштани, черемха, глід, що яблуні, черешні та вишні вже відцвіли, а зацвітають піони, і аж трохи набридли дощі.

 

Душевно теплий вірш присвятила рідній школі випускниця МАЛІ Даша СТЕЦЕНКО

Я тебе не забуду, ліцей

Море сонця і затишні класи,
Прохолода зелених алей…
Час настав нам з тобою прощатись.
Я тебе не забуду, ліцей.

Ніби вчора отут ми стояли
І тремтіли коліна у нас.
З святом знань всі дорослі вітали
Здрастуй, школо! Прийми 1-й клас.

Наша перша учителько мила,
Ти далеко і з нами щомить,
Знань, уміння, поваги навчила
І навіки учила дружить.

Тут росли ми, мужніли, старались,
Переходили з класу у клас,
Може трохи коли й лінувались…
Любий Вчителю, вибачте нас.

Мить лише – і покинем ми школу
Жити в світі дорослих людей.
Та ніколи, ніколи, ніколи
Я тебе не забуду, ліцей!