Поетичний десант Межівщини
Якось непомітно промайнула весна. В останні травневі дні межівська поетична команда вирішила відродити добру літературну традицію і зібратися в Новогригорівському будинку культури (бібліотечне приміщення в аварійному стані). Дві панни Люби організували невелику шляхетну аудиторію, зробили оригінальну виставку наших місцевих книжкових видань! Сьогодні ми додали ще одну поетичну збірочку: «Щоденник «неоголошеної» війни поетичним словом» (Львів, 2022). ЇЇ презентацію зробили гуртом, озвучили і поезії В.Ціпили, Л.Яцури, Д.Стеценко та ін. С.Ганжа розповів про свої волонтерські мандри останніх місяців.
Чудовими співочими голосами порадували присутніх Л.Сацька, О.Голянич, О.Синякіна, Л.Марченко. Їм би виступати на великих сценах міських палаців культури! Отож я подумки уявив Новогригорівський будинок культури в минулі роки при повному заповненні. Так, вважаю, обов’язково буде в недалекому майбутньому!
На наше приємне здивування до клубної зали залетів розважливий стриж, ніби передав нам «благую вість»! Покружляв над нами по залу і вилетів у відчинені двері.
Голянич О.С. подарувала новогригорівцям свою поетичну збірку, на згадку продекламувала ряд власних ліричних і гумористичних творів.
Нині наші поети працюють над творами дитячого циклу, аби донести молоді правду про брутальну рашистську навалу. Не пасивними спостерігачами на зустрічі були Синякіна О., Губанова Л., Тимошенко С., вихованці Межівського ліцею. Запрошували панотця М.М. Саранчу, поета і чорнобильця з сусідської громади.
Після зустрічі ми зробили фото на пам’ять коло столітнього дуба, який бачив і роки мирної праці, і лихі воєнні роки фашистської навали… і часи Незалежної України.
Проїжджаючи села Водолазьке та Новогригорівку ми милувалися прекрасними пейзажами, уквітчаними білою і рожевою акацією. На вигоні коло мосту через р. Бик угледіли гордовитого лебедя.
І хотілось думати про весну, про майбутній урожай, мирне небо і наближення довгоочікуваної перемоги.
Петро МЕЖІВСЬКИЙ
Пам’ятка про літературну зустріч
Так швидко весна пролетіла!
Радів і сміявсь Божий світ,
Піони й бузок «відсвітили»,
А скільки було таких літ!…
Тепер і у нас ось стріляють,
Рашистів криваві сліди,
Й Дніпро, й Павлоград зачіпають
І скільки такої біди!
Так, наша безхитрісна зустріч
Й поезії зболена суть:
Ми знову, як в роки минущі,
Згадали, щоб біль відвернуть.
У всіх волонтерські шляхи,
Осуджуєм смерть і безумство:
Ти, Боже, біду відверни!
Ми знаєм, що правда крилата,
Як дуб, що до неба піднявсь.
Поб’ємо гуртом супостата,
Щоб мир назавжди воссіяв!
27.05. 2022 р., бібліотека с. Новогригорівки
