Небесні Гвардійці…

День Соборності! Величне державне свято, яке символізує єдність земель України та підкреслює, що ми всі – це один народ і ніякі рубежі не зможуть нас розділити.

Але для Межівщини та Межівської громади зокрема, останні роки це свято овіяне тінню суму та скорботи. Саме у цей день ми згадуємо найкращих своїх синів, які загинули на Сході України, захищаючи Батьківщину, отчий дім, – Олега Кулиненка та Андрія Шульгу…

Так склалося, що саме 22 січня 2015 року, у неповні 19 років, змінив шеврон «двадцятьп’ятки» на крила небесного гвардійця наш земляк, десантник 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Олег КУЛИНЕНКО. Він героїчно загинув під час проведення Антитерористичної операції на Сході країни, у ході боїв біля Авдіївки.

29 років… Саме стільки мало б виповнитись 22 січня 2022-го нашому земляку, герою-десантнику 25-ї окремої повітряно-десантної бригади Андрію ШУЛЬЗІ. Він загинув у ніч на 14 червня 2014 року у збитому терористами літаку Іл-76 на території Луганського аеропорту.

Йому йшов лише 22-й рік…

Досі в пам’яті той день, коли Межівщина прощалася із своїм героєм – десантником 25-ї окремої повітряно-десантної бригади, уродженцем селища Демурине Андрієм ШУЛЬГОЮ.

Червень 2014-го… У небі над Луганськом був збитий військово-транспортний літак Іл-76. Це був один з трьох літаків, які переправляли бійців зведеної парашутно-десантної роти 25-ї бригади разом з бойовою технікою до Луганського аеропорту.

Вночі 14 червня літаки з десятихвилинним інтервалом вилетіли з Дніпра. Перший Іл-76 зміг успішно сісти в Луганському аеропорту, його почали розвантажувати. Але другий при заході на посадку був збитий ракетою переносного зенітного комплексу (ПЗРК) «Ігла», а потім розстріляний із великокаліберного кулемета запалювальними кулями.

Загибель усіх 49 військових, які перебували на борту збитого Іл-76, стала найбільшою втратою з початку АТО і Збройних сил України з моменту їх створення.

У числі героїв, які навічно залишаться у пам’яті всього українського народу, був і наш земляк Андрій Шульга.

Народився він на День Соборності України – 22 січня 1993 року в селищі Демурине.

Закінчив загальноосвітню школу. Робочу професію здобув у стінах Покровського професійного ліцею.

7 червня 2013 р. Андрій Шульга був направлений Межівським РВК на військову службу, яку проходив у 25 окремій повітряно-десантній бригаді (військова частина А1126, смт Гвардійське) в 1 самохідно-артилерійському взводі 4 самохідно-артилерійської батареї 2 самохідно-артилерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.

За час служби зарекомендував себе з позитивного боку. Мав справжній десантний характер, сталеві нерви та неабиякий професійний хист.

Гасло десантників «Ніхто, крім нас!» дає йому вичерпну характеристику. Андрій був дисциплінованим, готовим зі зброєю в руках захищати Вітчизну.

Але літня ніч 14 червня 2014 р. стала для нього останньою. Він – наче птах, який злетів високо в небо і не повернувся на землю…

Указом Президента України Андрій Миколайович Шульга був нагороджений за мужність, самовідданість та героїзм, виявлені під час захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України орденом «За мужність» III ступеня та Нагрудним знаком “За оборону Луганського аеропорту” посмертно…

Для нас він назавжди залишиться взірцем честі та гідності українського десантника!

Я живу в Україні – Богом даній землі…

…У ту криваву річницю злуки УНР та ЗУНР – 22 січня 2015 року, під час кривавих боїв біля Авдіївки, до Небесної Гвардії прибуло одинадцять новобранців. Серед них і межівчанин, десантник 25 -ї окремої повітряно-десантної бригади Олег КУЛИНЕКО. Йому йшов лише 19-й рік…

Уривок зі статті «Олег Кулиненко: Чемпіон та вірний товариш» (автор Ірина Сатарова, i-ua.tv м. Дніпро):
«Того дня горіла земля. Олег та ще з десяток його побратимів прикривали відступ захисників ДАПу. Попри сніжний січень, усе навколо нагадувало пейзажі вогняної геєни. Он там – понівечений танк, а тут – випалені дерева. Бій виявився дуже тяжким. Тривав з 8-ї ранку до 5-ї вечора. Залишатися однозначно було не можна. Треба вибиратися. І чим швидше – тим краще. Але іще був Микола Закарлюка. Ну як вони його покинуть? Тим паче, він з обірваною рукою. Микола кричав: «Киньте мене або дострельте, а самі – рятуйтеся», та його не послухали. Олег Кулиненко і його побратими: два Максима, Чередник і Шевченко, вирішили виходити вчотирьох. Фактично, виносячи на собі пораненого товариша. Худенький, невеличкий Микола здавався затяжким. Хлопці повзли, долаючи по два-три сантиметри донецько-авдіївської землі. А потім були «руская рєчь», постріл і яскраве біле світло перед очима…».

…Олег був справжнім патріотом. У соціальних мережах писав статуси у стилі: «Я живу в Україні – Богом даній землі» і носив футболку з тризубом. А тому надзвичайно боляче сприймав те, що відбувалося з його країною, рвався на фронт із великою впертістю. Але в армію його взяли не відразу, двічі відмовляли через юний вік. Однак він таки домігся свого і потрапив на передову.

За словами близьких і друзів, Олег щиро вважав, що захищати Батьківщину – обов’язок кожного справжнього чоловіка. 18-річним юнаком пішов добровольцем у лави Збройних Сил України, мріяв стати справжнім десантником…

Загинув наш земляк як справжній герой, рятуючи важко поранених товаришів. Він просто не міг інакше..

Захопленням всього життя Олега був пауерліфтинг. Він закохався у цей вид спорту з 8-го класу. Тренувався у тренера Віктора Васильовича Даценка, який за свою кар’єру викохав багатьох чемпіонів. Під його керівництвом Олег здобув титул чемпіона України з пауерліфтинг, виконав норматив кандидата в майстри спорту України.

На честь Олега Межівської громадою щороку (за виключенням останніх карантинних років) проводиться турнір з пауерліфтингу. З 2016-го турнір проводять вже на обласному рівні.

Пам’ять Олега увіковічена меморіальною дошкою на парадному вході ліцею, де він навчався. Його орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) мама Ірина Іванівна отримала на День Незалежності, 24 серпня 2015 року.