На Межівщині попрощались із бійцем 3-ї штурмової бригади Андрієм Рачком, який загинув у боях за Авдіївку
27 лютого Межівська громада, село Райполе провели в останню путь Андрія Рачка – захисника України, який загинув у протистоянні з російськими окупантами 22 лютого неподалік міста Авдіївка.
«Андрій Рачок навідник механізованого відділення, механізованого взводу, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України загинув біля населеного пункту Орлівка Донецької області», – йдеться у офіційному повідомленні.
Як повідомляв раніше «Межівський меридіан» У важких боях поблизу Авдіївки Донецької області загинув боєць третьої штурмової бригади, житель села Райполе Межівської громади – Андрій Рачок.
Йому назавжди 21. Під Авдіївкою загинув боєць Третьої штурмової – Андрій Рачок з Межівської громади
Прощалися з Героєм – у рідному селі Райполе, де його поховали з усіма військовими почестями, у великій скорботі… Із почесною вартою від бойових побратимів із ІІІ-ї штурмової бригади, морем живих квітів, синьо-жовтими прапорами…
На рідній землі кортеж з тілом Героя зустрічали – односельчани, однокласники, товариші: хлопці та дівчата (адже Захиснику виповнився лише 21 рік), прихиливши коліно, з квітами, якими встелили дорогу траурного кортежу…
Тут він народився, закінчив школу, працював. Тут знайшов і свій останній спочинок…
– Я мушу там бути, бо це доля моєї держави, – говорив він.
Андрій був справжнім патріотом України і у неповний 21 рік, добровольцем став на захист рідної землі, на захист кожного з нас…
Службу проходив, як і мріяв, у славнозвісній ІІІ-й Окремій штурмовій бригаді, підрозділі «Hydra».
Саме його побратими і проводили свого товариша Андрюху – «Капу» в останню путь, виконавши над його могилою Молитву Українського націоналіста, також відому як Молитву Українського революціонера.
Це виглядало надзвичайно потужно і проникливо!
Командир його підрозділу з позивним «Майрон» сказав:
«Велика честь бути командиром справжнього патріота, такої сміливої і чесної людини, як Андрій.
Він був один з небагатьох, кому випала честь служити в нашому підрозділі. Він був гідний цього!
Як хоробрий воїн – загинув, виконуючи наказ…
Він був молодий і в його руках була доля цієї країни…
Я хочу, щоб ми всі пам’ятали, якою ціною здобувається наша свобода».
Багато щирих, теплих слів пролунало сьогодні на адресу Героя… Від Межівського селищного голови Володимира Зражевського, директорки Райпільського ліцею Олени Федорівни Мельникової.
…Молодий. Енергійний. Сповнений сил та планів…
У вересні йому виповнився 21 рік …. Тепер назавжди – 21…
Він досить рано втратив маму. Найближчою людиною була бабуся Зоя Олексіївна…
Односельчани та друзі згадують Андрія, як сміливого, трудолюбивого, відвертого юнака, який захоплювався спортом.
Але, не дивлячись на юний вік Андрій вважав захист Батьківщини священним обов’язком кожного справжнього чоловіка.
Наш земляк віддав життя за Україну 22 лютого під час боїв на західній околиці міста Авдіївка.
Прапор України – рідної держави, за яку Андрій віддав своє життя, передали бабусі Героя, як і Прапор ІІІ-ї штурмової бригади.
ВІЧНА СЛАВА! ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ГЕРОЮ!
Молитва Українського націоналіста
Україно, Свята мати Героїв, зійди до серця мого. Прилинь бурею кавказьких вітрів, та шумом карпатських ручаїв, боїв славного Завойовника Батька Хмеля, тріумфом і гуком гармат Революції.
Радісним гомоном Софійських дзвонів — Нехай душа моя в Тобі відродиться, славою Твоєю опроміниться.
Бо Ти, Пресвята, все життя моє, бо Ти все щастя. Задзвони мені брязкотом кайдан, скрипом шибениць. В понурі ранки принеси мені зойки катованих в полях, тюрмах і на засланнях. Щоб віра моя була гранітом, щоб зросла завзяття міць, щоб сміло йшов я в бій так, як ішли герої за Тебе, Свята, за Твою Славу, за Твої Святі Ідеї, щоб пімстити ганьбу неволі.
Стоптану честь, глум катів Твоїх, невинну кров помордованих під Базаром, Крутами, геройську смерть Вождя Української Нації, Української Національної Революції полковника Євгена Коновальця, Басарабової, Головінського та славну смерть Данилишина, Голояда і тисячі незнаних нам, що кості їх, порозкидані або тайком загребані, стали вогнем життєтворчим у серці мойому. Кволості нехай не знаю я, нехай не знаю, що вагання.
Скріпи мій дух, загартуй волю, у серці замешкай мойому. В тюрмах і в тяжких хвилинах нелегального життя рости мене до ясних чинів, для Тебе в чинах тих хай знайду смерть, солодку смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я і вічно житиму в Тобі, Відвічна Україно! Свята! Могуча і Соборна!
Вічна пам’ять і слава українському воїну, який захищав Батьківщину та кожного з нас!
Андрій став Янголом неба !
Але він назавжди залишиться в наших серцях та пам’яті!
“Межівський меридіан”.
